— І що ж вона зробила? — з цікавістю спитав я.
— На щастя, її чоловік був homme pratique[10]. До того ж дуже спокійним, нервові зриви — вони його не лякали. Il l’a emportée simplement[11]! Звичайно, коли жінка доїхала до Англії, то була страшно виснажена, але вона дихала.
Пуаро серйозно закивав. Я з усіх сил намагався стримати сміх.
Раптом його обличчя спохмурніло. Він драматичним жестом вказав на тарілку з тостами.
— Ah, par exemple, c’est trop fort![12] — вигукнув він.
— Що там таке?
— Ви тільки погляньте на цей тост. Невже ви його не помітили? — Бельгієць узяв винуватий шматок підсмаженого хліба в руки і обурено продемонстрував мені. — Він квадратний? Ні. Трикутний? Теж ні. Невже круглий? Ні. Його форма хоч якось може бути приємна для ока? Чи є тут хоч трохи симетрії? Жодної.
— Та це ж скибка селянського буханця, — спробував я заспокоїти свого друга.
Той кинув на мене нищівний погляд.
— Який же розумний мій дорогий Гастінґс! — саркастично вигукнув він. — Ви що, не пам’ятаєте, що я заборонив подавати на свій стіл селянський хліб — хліб неакуратний і безформний, якого жоден пекар не має дозволяти собі пекти?
Я спробував відволікти Пуаро:
— Вам надходили якісь цікаві листи?
Мій друг невдоволено похитав головою.
— Я ще не дивився сьогоднішню пошту, але останніми днями нічого цікавого не надходить. Видатні злочинці, тобто злочинці методу, здається, вимерли. Справи, що їх мені доводилося розслідувати останнім часом, банальні вкрай. Якщо чесно, я вже навіть опускався до пошуків болонок, яких загубили заможні дами! Останньою загадкою, що виявилася хоч трохи цікавою, була та інтрига навколо діаманта леді Ярдлі, але ж скільки місяців минуло відтоді, мій друже?
Чоловічок розпачливо розвів руками, а я зареготав.
— Не сумуйте, Пуаро, буде і на вашій вулиці свято. Прогляньте пошту. Ви, може, й не уявляєте, що десь за найближчим рогом на вас очікує видатна справа.
Пуаро всміхнувся й дістав акуратного ножика для розрізання конвертів. Швидко проглянув написи на кількох пакунках, які лежали біля тарілки.
— Рахунок. Іще один рахунок. Ох і марнотратником я стаю на старість! Ага! Записка від Джеппа.
— Справді? — Я нашорошив вуха. Інспектор зі Скотленд-Ярду не раз підкидав нам цікаві справи.
— Він просто за своїм звичаєм дякує мені за невеличку допомогу в Абериствітській справі — я спрямував його розслідування у правильний бік. Для мене була велика приємність послужити йому.
— І як же він вам подякував? — запитав я з інтересом, бо добре знав Джеппа.
— Він люб’язно пише, що я в чудовій формі (як на свій вік), і що він радий, що мав змогу долучити мене до справи.
Типові для Джеппа слова, я аж не зміг стриматися і пирхнув. А Пуаро спокійно взявся переглядати пошту далі.
— Пропозиція прочитати лекцію місцевій організації бойскаутів. Графиня Форфаноцька була б дуже вдячна, якби я зателефонував до неї й відвідав. Не сумніваюся, пропала ще одна болонка! Аж ось і останній лист. Ого…
Я підвів очі, помітивши, як змінився голос друга. Він уважно читав, а за хвилину передав аркуша мені.
— Ось і незвичайний лист, mon ami. Прочитайте.
Листа було написано на папері, якого в Англії не роблять, почерк був заокруглений і дуже характерний.
Вілла «Женев’єва»,
Мерлінвіль-сюр-Мер,
Франція
Вельмишановний пане!
Мені дуже потрібна допомога детектива, але з причин, які я Вам поясню пізніше, до поліції звертатися не хочу. Я читав про Вас у кількох газетах і зробив висновок, що Ви — людина не тільки надзвичайно розумна, а й стримана та обережна. Я не хочу розкривати деталі справи у листі, але через той секрет, який мушу берегти, щодня боюся за власне життя. Певен, що загроза дуже реальна, тому благаю Вас негайно приїхати у Францію. Я вишлю автомобіль, який зустріне Вас у Кале, якщо Ви повідомите телеграмою, коли зможете приїхати. Буду Вам неймовірно зобов’язаний, якщо Ви покинете всі справи, які маєте нині, і присвятите всю увагу моїй таємниці. Я готовий заплатити стільки, скільки Ви попросите. Можливо, Ваша допомога знадобиться мені на довший час, оскільки я можу попросити Вас поїхати у Сантьяго, де я прожив кілька років. Прошу, назвіть бажану для Вас суму компенсації.
Іще раз запевняю Вас, справа негайна.
Щиро Ваш
П. Т. Рено
Унизу під підписом було квапливо нашкрябане речення: