Коли прокинувся, сонце світило крізь відчинені навстіж вікна, а біля мого ліжка сидів охайно вбраний і усміхнений Пуаро.
— Enfin ви прокинулися! Ох і любите ж ви поспати, Гастінґсе. До вашого відома, зараз майже одинадцята.
Я застогнав і обхопив голову руками.
— Мені наснився кошмар, — сказав я. — Про те, що ми знайшли тіло Марти Добрей у кімнаті місіс Рено і що ви назвали її вбивцею містера Рено!
— Вам це не наснилося. Усе правда.
— Але ж хіба не Белла Дювін убила містера Рено?
— Ні, Гастінґсе, не вона. Дівчина сказала, що вбила — але тільки для того, щоб урятувати коханого від гільйотини.
— Невже?
— Пригадайте історію, яку нам розповів Джек Рено. Вони з дівчиною одночасно підійшли до тіла, і кожен вважав іншого вбивцею. Дівчина подивилася на Джека з жахом, а потім утекла. А коли почула, що його звинуватили в убивстві, вирішила взяти провину на себе, щоб урятувати коханого від вірної смерті.
Мій друг відкинувся на спинку стільця і за звичкою склав на колінах руки.
— Мені не подобалася розв’язка цього злочину, — задумливо промовив він. — Увесь час я мав відчуття, що це холоднокровно здійснений злочин і що скоїла його людина, яка чітко розуміла, що робить, уміло скориставшись історією мсьє Рено, щоб збити зі сліду поліцію. Видатний злочинець (я вже це казав!) завжди діє дуже просто.
Я кивнув.
— Якщо моя теорія була правильна, вбивця мав добре знати плани мсьє Рено. Тут ми найперше згадуємо про місіс Рено, але факти не підтверджують підозри про її вину. Невже хтось іще міг знати про хитрий задум Рено? Так. Від самої Марти Добрей ми дізналися, що вона чула суперечку мсьє Рено з волоцюгою. Якщо вона чула її, то могла почути й усе інше, особливо якщо мсьє й мадам Рено мали необережність обговорювати плани на лавочці біля живоплоту. Згадайте, як легко ви підслухали з того місця розмову між Мартою і Джеком Рено.
— Але який мотив був у Марти для вбивства містера Рено? — здивовано запитав я.
— Який мотив? Гроші, звісно! Рено був мільйонером, і після його смерті (на переконання Марти і Джека) половина статку мала перейти до сина.
Ось як, гадаю, діяла Марта Добрей. Вона підслухала розмову Рено з дружиною. Досі той був непоганим джерелом доходу для сім’ї Добрей, але тепер хотів вирватися з їхніх лап. Спершу Марта намагалася придумати, як не дати йому втекти, але потім їй на думку спала краща ідея — ідея, перед якою не здригнеться серце доньки Жанни Берольді! Старий Рено категорично проти її шлюбу з Джеком, і якщо хлопець розірве стосунки з батьком, то не отримає жодного пенні — а мадемуазель Марту це не влаштовує. Здається мені, вона ніколи по-справжньому Джека й не кохала — вона вміє показувати почуття, але в душі Марта Добрей така сама холоднокровна й практична особа, як і її матір. Сумніваюся також, чи була вона впевнена в почуттях Джека до неї. Дівчина причаровувала його, але якби юнак вирвався з її пут і поїхав десь далеко (як і хотів його батько), вона могла втратити його кохання. А от якщо вбити старого Рено, Джек отримає половину його мільйонів і зможе одразу одружитися. Тоді Марта вмить стане багатою, а не втішатиметься подачками розміром у кілька тисяч, як раніше. Гострим розумом дівчина усвідомила, як усе просто: Рено організовує обставини власної смерті, а їй залишається тільки вступити в правильному місці й перетворити фарс на жахливу реальність. Була ще одна річ, яка привела мої пошуки прямісінько до Марти: кинджал! Джек Рено зробив три сувеніри. Один подарував матері, другий — Беллі Дювін, а третій, найімовірніше, Марті Добрей!
Отже, проти неї свідчили чотири обставини:
1. Марта могла підслухати плани мсьє Рено.
2. Марта мала безпосередню підставу бажати його смерті.
3. Марта була донькою горезвісної мадам Берольді, яка, на мою думку, стала моральною й опосередкованою вбивцею свого чоловіка, хоча ніж у його серце, мабуть, усе ж встромила рука Жоржа Конно.
4. Марта була єдиною, крім Джека Рено, хто міг мати у власності третій кинджал.
Пуаро замовк і прочистив горло.
— Звичайно, коли я дізнався про існування іншої дівчини, Белли Дювін, то зрозумів: існує ймовірність, що саме вона вбила Рено. Але такий розвиток подій мене не влаштовував, оскільки, як я вже вам казав, Гастінґсе, такий фахівець, як я, прагне зустрічі з гідним супротивником. А проте злочини — вони такі, які є, а не такі, якими ми хотіли б їх бачити. Мені здавалося малоймовірним, що Белла Дювін блукала навколо вілли з кинджалом у руках — хіба що мріяла помститися Джекові Рено. Коли Белла зізналася поліції в тому, що скоїла злочин, здавалося, все стало на свої місця. А проте я був незадоволений, mon ami. Був незадоволений…