Я ще раз обміркував злочин, відтворив його хвилина за хвилиною і дійшов того самого висновку. Це була не Белла Дювін. Єдиною людиною, яка могла скоїти вбивство, була Марта Добрей. Але в мене не було жодного доказу, який свідчив би проти неї!
А потім ви показали мені листа від мадемуазель Дульсії Дювін, і переді мною замрів шанс іще раз переглянути злочин. Той кинджал, яким було вбито Рено, дівчина викинула в море — бо думала, що він належав її сестрі. Але якщо раптом це був не сестрин кинджал, а Мартин — той, що його подарував їй Джек Рено — значить, кинджал Белли мав лежати на місці! Вам я нічого не сказав, Гастінґсе (часу на сентименти не було), але негайно знайшов мадемуазель Дульсію, розказав їй те, що вважав за потрібне, і попросив обшукати сестрині речі. Уявіть, як я зрадів, коли вона приїхала сюди під іменем міс Робінсон і привезла чудовий сувенір!
Тим часом я підготував ґрунт для того, щоб вивести мадемуазель Марту на чисту воду. На моє прохання мадам Рено зреклася власного сина і висловила бажання переписати заповіт так, щоб йому не дісталося батькових грошей. Це був ризикований крок, але необхідний, і мадам Рено погодилася на цю авантюру. На жаль, ні вона, ні служниці не попередили мене, що тепер мадам спить в іншій кімнаті… Мабуть, вона була певна, що я про це знаю. Усе сталося так, як я й думав. Марта Добрей востаннє спробувала загарбати мільйони мсьє Рено — і знову безуспішно!
— Що мені абсолютно незрозуміло, — сказав я, — то це як вона пробралася в будинок непомітно для нас. Просто диво якесь. Марта ж лишилася на віллі «Маргарита», а ми пішли прямо на віллу «Женев’єва» — і все-таки вона нас випередила!
— Та ні ж бо, вона там не залишилася. Марта вибігла з будинку через задні двері, поки ми розмовляли в передпокої з її матір’ю. Ось де хитрюща дівчина обіграла Еркюля Пуаро!
— А як же тінь на фіранці? Ми ж бачили її з дороги!
— Eh bien, поки ми відійшли на достатню відстань, щоб озирнутися, мадам Добрей якраз встигла зайняти доньчине місце.
— Мадам Добрей?
— Так. Одна з них стара, а друга молода, одна темноволоса, а друга світла, але на фіранці їхні силуети мають абсолютно однаковий вигляд. Навіть я не запідозрив, ідіот! Думав, що в мене повно часу, що вона не прийде на віллу до півночі. Але вона була розумна, ця мадемуазель Марта!
— Вона хотіла вбити місіс Рено?
— Так. Тоді весь спадок перейшов би до її сина. Але це мало бути самогубство, mon ami! На підлозі біля тіла Марти Добрей я знайшов ганчірку і пляшечку хлороформу, а також шприц зі смертельною дозою морфіну. Розумієте? Спершу хлороформ, а потім, коли жертва непритомніє — укол морфіну. До ранку запах хлороформу вивітриться, а шприц валятиметься там, куди випав із руки мадам Рено. Що сказав би, побачивши це, наш друг мсьє Оте? «Бідна жінка. Що я вам казав? Шок від радості після всього пережитого виявився для неї надто сильним. Я ж говорив, що не здивуюся, якщо її душевне здоров’я похитнеться. Якою трагедією обернулася ця справа Рено!»
А проте, Гастінґсе, усе пішло не зовсім так, як собі планувала мадемуазель Марта. Почнемо з того, що мадам Рено не спала й чекала на неї. Почалася боротьба. Але мадам досі дуже слабка. У Марти залишався останній шанс. Ідея з самогубством не реалізувалася, але якщо вона задушить мадам своїми сильними руками, втече через вікно за допомогою шовкової мотузки, поки ми й далі ломитимемося в двері, і встигне повернутися на віллу «Маргарита» ще до того, як туди прибіжить хтось із нас, довести Мартину вину буде практично неможливо. Але злочинницю здолали — і не Еркюль Пуаро, а la petite acrobate[85] з руками міцними, як залізо.
Я вражено слухав історію детектива.
— Коли саме ви вперше почали підозрювати Марту Добрей? Коли та зізналася, що підслухала сварку в саду?
Мій друг усміхнувся.
— Друже, пам’ятаєте, як ми вперше приїхали в Мерлінвіль? І побачили вродливу дівчину біля воріт? Ви запитали мене, чи помітив я юну богиню, а я відповів, що побачив тільки дівчину з тривожними очима. Так я й думав про неї весь час. Дівчина з тривожними очима! Чому в її очах стояла тривога? Не за долю Джека Рено хвилювалася Марта, бо ж не знала, що тієї ночі він був тут, у Мерлінвілі.
— До речі, — вигукнув я, — як там Джек Рено?
— Значно краще. Він досі на віллі «Маргарита». А от мадам Добрей зникла. Зараз поліція її шукає.
— Вона допомагала доньці, як думаєте?
— Навряд чи ми про це дізнаємося. Мадам уміє тримати секрети. І я дуже сумніваюся, що поліція колись її знайде.