— Так, але пізніше, — не вгавав інспектор, — вона ж зрозуміла, як важливо сказати правду? Адже вся справа ґрунтується на цьому!
— Потім, — сухо кинув Пуаро, — мадемуазель Флорі було трохи важко. Її просто повідомляють, що прибула поліція і сталося пограбування. Природно, вона робить висновок, що виявлено крадіжку грошей. Тож вирішує дотримуватися своєї історії. Коли дізнається, що її дядько мертвий, то панікує. Мсьє, сьогодні молоді жінки не втрачають свідомості без вагомих на те причин. Ех bien! Ось так. Вона мусить або дотримуватися своєї історії, або ж у всьому зізнатися. Та молодій і гарній дівчині не хочеться зізнаватися, що вона злодійка — особливо перед тими, чию повагу вона прагне зберегти.
Реґлан ударив кулаком по столі.
— Я не вірю, — мовив він. — У це неможливо повірити. І ви весь час це знали?
— Підозрював щось таке, — зізнався Пуаро. — Я завжди був переконаний, що мадемуазель Флора щось від нас приховує. Тому провів невеличкий експеримент, про який розповів. Доктор Шеппард мене супроводжував.
— Ви говорили, то тест для Паркера, — гірко дорікнув я.
— Mon ami, — узявся виправдовуватись Пуаро, — як я вам казав, іноді треба щось говорити.
Інспектор підвівся.
— Отже, нам зостається тільки одне, — виголосив він, — одразу допитати цю молоду леді. Мсьє Пуаро, чи поїдете ви зі мною до «Папороті»?
— Звісно. Доктор Шеппард відвезе нас своєю машиною.
Я охоче погодився.
Ми запитали, чи вдома міс Екройд, і нас провели до більярдної. Флора та майор Гектор Блант сиділи на довгому підвіконні.
— Доброго ранку, міс Екройд, — привітався інспектор. — Чи можна поговорити з вами наодинці?
Блант негайно підхопився і рушив до дверей.
— Про що? — нервуючи, запитала Флора. — Майоре Блант, не йдіть. Він може залишитися, чи не так? — звернулася вона до інспектора.
— Воля ваша, — відрізав інспектор. — Ми мусимо поставити вам декілька запитань, міс, але я б волів зробити це наодинці: для вас так буде на краще.
Флора уважно подивилася на нього (я бачив, як вона зблідла), а потім повернулася до Бланта й промовила:
— Я хочу, щоб ви були присутні. Будь ласка, я цього хочу. Що б інспектор мені не сказав, я хочу, щоби ви це почули.
Реґлан стенув плечима.
— Гаразд, якщо ви так хочете, то нехай. Отже, міс Екройд, мсьє Пуаро висловив певне припущення, а саме про те, що минулої п’ятниці ввечері вас узагалі не було в кабінеті та ви не бажали містерові Екройду на добраніч, натомість ви спускалися сходами зі спальні вашого дядька, коли почули, як Паркер перетинає хол.
Флора перевела свій погляд на Пуаро. Він кивнув їй.
— Мадемуазель, ще тоді, за столом, я благав вас бути відвертою зі мною. Пуаро в будь-якому разі дізнається втаєне від нього. Усе ж було так? Я спрощу ситуацію. Це ви взяли гроші, чи не так?
— Гроші? — кинувся Блант.
Запала тиша не менш як на хвилину.
Потому Флора випросталась і заговорила.
— Мсьє Пуаро має рацію. Я взяла ті гроші. Я вкрала. Я злодійка — так, я просто вульгарна злодюжка. Тепер ви знаєте! Я рада, що це випливло. Останні кілька днів були суцільним жахіттям! — Вона раптом сіла й затулила обличчя долонями. Тепер говорила хрипко й крізь пальці. — Ви не уявляєте, яким було моє життя, відколи я сюди приїхала. Прагнути чогось, планувати, лукавити, шахраювати, отримувати нові рахунки, обіцяти їх виплатити! Я ненавиджу себе, коли думаю про це все! Це поєднало нас — мене та Ральфа. Ми обоє слабкі! Я розуміла його, і мені було його жаль, бо я така сама. Ми не досить сильні, щоб вистояти поодинці. Ми слабкі, убогі й нікчемні.
Вона поглянула на Бланта й раптом тупнула ногою.
— Чому ви дивитеся на мене так, ніби не вірите? Може, я і злодійка, та у всякому разі зараз щира. Більше не брешу. Не прикидаюся юною, невинною і простою дівчиною, за яку ви б воліли мене мати. Мені байдуже, якщо ви ніколи не захочете побачити мене знову. Я ненавиджу себе, зневажаю, але ви повинні повірити: якби правда могла врятувати Ральфа, я би все розповіла. Та я знала, для Ральфа це нічого не покращить — навпаки, усе ускладнить. Моя брехня йому не зашкодила.