— Ральф, — сказав Блант. — Розумію, завжди Ральф.
— Не розумієте, — безнадійно мовила Флора. — Ви ніколи не зрозумієте.
Вона повернулася до інспектора.
— Визнаю, я була в розпачі через гроші. Того вечора я не бачила дядька після вечері. А щодо грошей, будь ласка, робіть зі мною що завгодно. Гірше вже не буде!
Раптом вона розплакалася, знову сховавши обличчя в долонях, і вибігла з кімнати.
— Ну, — безпристрасно зазначив інспектор, — такі справи.
Він, здавалося, вагався, що чинити далі.
Блант ступив крок уперед.
— Інспекторе Реґлан, — тихо почав він, — ті гроші дав мені містер Екройд із особливою метою. Міс Екройд не чіпала їх. Вона стверджує останнє тільки для порятунку капітана Пейтона. Я говорю правду, готовий свідчити й присягнутися.
Він уклонився, а потім рвучко повернувся і покинув кімнату.
Пуаро кулею вилетів за ним. Він перепинив його в холі.
— Мсьє, одну хвилинку, благаю вас, будьте такі ласкаві.
— Так, сер?
Блант роздратовано й понуро тупився у Пуаро.
— Річ у тім, — заторохтів Пуаро, — що ваша вигадка не справила на мене враження. Зовсім ні. Міс Флора справді взяла гроші. Водночас вашу розповідь добре продумано — це тішить. Дуже добре, що ви так повелися. Ви чоловік, що вміє швидко думати й діяти.
— Дякую, проте мене не дуже цікавить ваша думка, — відрізав Блант.
Він знову спробував рушити, проте Пуаро, анітрохи не знітившись, притримав його.
— Ах! Вислухайте мене. Хочу ще дещо сказати. Днями я говорив про таємниці. Я бачу, що ви приховуєте. Мадемуазель Флора, ви кохаєте її всім своїм серцем. Із першого погляду, хіба не так? О! Я не побоюся цього — чому в Англії уникають розмов про кохання, як про якусь ганебну таємницю? Ви кохаєте мадемуазель Флору. Та намагаєтеся від усіх це приховати. Це дуже добре, так і мусить бути. Але послухайте поради Еркюля Пуаро — не крийтеся із цим від мадемуазель.
Блант трохи занервував, слухаючи Пуаро, але останні слова начебто привернули його увагу.
— Про що це ви? — кинув він.
— Ви гадаєте, вона кохає капітана Ральфа Пейтона, але я, Еркюль Пуаро, запевняю вас: це не так. Мадемуазель Флора погодилася вийти за капітана Пейтона на догоду своєму дядькові й тому, що бачила в заміжжі втечу від свого теперішнього життя, відверто нестерпного для неї. Між ними симпатія, прихильність і взаєморозуміння. Але не кохання! Мадемуазель Флора кохає не капітана Пейтона.
— Дідько його вхопи, що це означає? — запитав Блант.
Через густу засмагу я роздивився, що він спалахнув.
— Ви сліпець, мсьє. Сліпець! Вона вірна дівчина. Ральф Пейтон під підозрою, тож для неї справа честі підтримувати його. — Я відчув, що мушу втрутитися, допомогти.
— Минулої ночі сестра сказала мені, — підбадьорливо втрутився я, — що Флора ніколи не кохала Ральфа Пейтона й ніколи не покохає. А сестра ніколи не помиляється щодо такого.
Блант проігнорував мої слова й звернувся до Пуаро.
— Ви справді вважаєте, що… — почав він і затнувся.
Він належав до тих недорікуватих, яким так важко висловлюватися.
У Пуаро ж такої проблеми не було.
— Мсьє, може ви мені не вірите? Чи, може, вас уже це не цікавить — через гроші…
Блант видав схожий на лихий сміх звук.
— Вона боїться, що я докорятиму їй цим? Роджер завжди був дивакуватим щодо грошей. Вона втрапила в біду й не наважилася йому зізнатися. Бідна дитина. Бідна самотня дитина.
Пуаро уважно поглянув на бічні двері.
— Думаю, мадемуазель Флора вийшла в садок, — пробурмотів він.
— Я ж повний дурень, — рубонув Блант. — Дивна у нас склалася розмова. Як у данській п’єсі. А ви розумний чоловік, мсьє Пуаро. Дякую вам.
Він узяв руку Пуаро й потиснув її, змусивши детектива скривитися з болю. Потім подався до бічних дверей і через них вийшов у садок.
— Не повний дурень, — буркнув Пуаро, ніжно потираючи травмовану кінцівку. — Просто закоханий дурень.
Розділ двадцятий
Міс Рассел
Інспектор Реґлан був приголомшений: доблесна Блантова брехня подіяла на нього не більше, аніж на нас. На зворотному шляху до села він безупинно нарікав.
— Це все змінює, так, змінює. Мсьє Пуаро, не знаю, чи ви це зрозуміли.
— Так, думаю, що так, — погоджувався Пуаро. — Розумієте, я вже давно це підозрював.