— Отже, ви розповісте мені все, чи не так? Від початку.
— Сподіваюсь, мене не спровадять? — запитала Керолайн, зручно вмощуючись у кріслі. — Що мене цікавить, — продовжила вона, — то це те, чому ця дитина прикидалася покоївкою?
— Прикидалася? — перепитав я.
— Саме так. Чому ти повелася так, дитино? Через парі?
— Щоб вижити, — відкарбувала Урсула.
Підбадьорена, вона почала свою оповідь (я дотримуватимусь тут власного викладу).
Урсула Борн нібито була однією із сімох доньок зубожілого ірландського шляхтича. Після смерті батька більшість дівчат розлетілася світом у пошуках свого шматка хліба. Старша сестра Урсули вийшла заміж за капітана Фолліота. Саме її я бачив тієї неділі (тепер причина її збентеження була цілком очевидною). Вирішивши заробляти на життя і не спокусившись ідеєю стати гувернанткою (єдина професія, доступна неосвіченій дівчині), Урсула надала перевагу праці служницею. Вона зі зневагою називала себе «леді-служниця». Постати справжньою служницею їй допомогли рекомендації її сестри. У «Папороті», попри відчуженість, зумовлену, вочевидь, окремими її коментарями, вона добре виконувала свою роботу — швидко, компетентно та ретельно.
— Мені подобається робота, — пояснювала вона. — І я маю багато вільного часу.
А потім була її зустріч із Ральфом Пейтоном, і любовний зв’язок, кульмінація якого — таємний шлюб. Ральф переконав її в цьому, почасти проти її волі. Він твердив, що його вітчим не захоче й чути про шлюб із бідною дівчиною. Краще одружитися таємно та приголомшити його цією новиною згодом, за сприятливої нагоди.
Отож справу було залагоджено: Урсула Борн стала Урсулою Пейтон. Ральф заявив, що має намір виплатити свої борги, знайти роботу, а потім, коли буде спроможний підтримати її та здобуде незалежність від прийомного батька, вони повідомлять йому новину.
Утім, для таких людей, як Ральф Пейтон, перегорнути сторінку легше теоретично, ніж практично. Він сподівався переконати вітчима — доки той не знає про одруження — виплатити його борги, щоби зіп’ястися на ноги. Та названа Ральфом сума заборгованості просто розлютила Роджера Екройда, тож він узагалі відмовився чимось допомагати. Спливло декілька місяців, допоки Ральфа запросили до «Папороті» знову. Роджер Екройд не був дріб’язковим. Він щиро бажав одруження Ральфа з Флорою і відверто повідомив про це молодому чоловікові.
І саме цієї миті підвела голову внутрішня Ральфова слабкість: як завжди, він ухопився за легке та швидке рішення. Як я зрозумів, ні Флора, ні Ральф не вдавали закоханих. Це була обопільна ділова угода. Роджер Екройд продиктував свої бажання — вони погодились на це. Флора отримала шанс на свободу, гроші та розширення горизонту. Для Ральфа, звісно ж, усе було інакше: він ухопився за ті заручини як за шанс вибратися із вельми глибокої фінансової ями. Після виплати боргів він міг би почати із чистого аркуша. Ральфу невластиво було передбачати майбутнє, тож він, як на мене, нечітко уявляв собі, що заручини з Флорою буде розірвано після достатньо тривалого проміжку часу (вони з Флорою домовилися допоки тримати все в таємниці). Тож він прагнув приховати це від Урсули, інстинктивно відчуваючи, що з її сильною та непохитною вдачею, з успадкованою огидою до лукавства вона опиратиметься такому розвитку подій.
Потім настала та вирішальна мить, коли Роджер Екройд, владний, як завжди, вирішив оголосити про заручини. Про свій намір він не обмовився Ральфові жодним словом, сказав лише Флорі, а та, байдужа, не заперечувала. Для Урсули новина мала ефект бомби, що вибухнула. Терміново викликаний нею Ральф поквапливо примчав із міста. Вони зустрілися в лісі, де частину їхньої розмови підслухала моя сестра. Ральф благав її помовчати ще трохи, Урсула ж наполягала на відкритті правди: вона воліла негайно розкрити на неї очі містерові Екройду. Чоловік і дружина розійшлися гірко розчарованими.
Урсула, непохитна у своєму рішенні, домоглася зустрічі з Роджером Екройдом того самого дня і розповіла йому правду. Їхня розмова була бурхливою — вона стала б іще бурхливішою, якби Роджера Екройда не обтяжували власні клопоти. Однак усе склалося вкрай погано: Екройд був не з тих чоловіків, які подарують обман проти нього особисто. Він гнівався переважно на Ральфа, проте Урсула отримала свою порцію люті, позаяк він сприйняв її за дівчину, що навмисно «підчепила на гачок» прийомного сина заможного чоловіка. Непростимі слова було сказано обома.
Того самого вечора Урсула зустрілася з Ральфом у маленькій альтанці, для цього вислизнувши з будинку через бокові двері. Їхня розмова була всуціль взаємними докорами. Ральф звинувачував Урсулу в тому, що вона безповоротно зруйнувала його перспективи своїм невчасним правдолюбством. Урсула ж дорікала Ральфові лицемірством.