До жалю, як в ╕сторичному минулому, так ╕ зараз, вся наша ел╕та зор╕╓нтована на зовн╕шн╕й протекц╕он╕зм (╕дея протекц╕он╕зму), тобто передача безпекових ╕ управл╕нських функц╕й наднац╕ональним ╕ наддержавним утворенням (в даному раз╕ - спод╕вання на входження в ╢вросоюз, а ╕нш╕ - в ╢враз╕йський союз) ╕ на власне приватне збагачення на збиток публ╕чному. Рос╕яни вважають Укра╖ну недодержавою через те, що сусп╕льство в Укра╖н╕ важить набагато б╕льше, н╕ж держава. Пер╕одично в ╕стор╕╖ зазнавали руйнування в╕д цив╕л╕зац╕йних дисбаланс╕в поруб╕жних цив╕л╕зац╕й. Укра╖на виробила ст╕йк╕ соц╕альн╕ структури сусп╕льства, бо держава повсяк час була чужа ╕ ворожа до сусп╕льства.
Ел╕тарний потенц╕ал нашо╖ нац╕╖ ╓ також нульовим, бо якщо ел╕та не може зад╕яти "нац╕ю" н╕ для моб╕л╕зац╕╖ п╕д наявн╕ ц╕нност╕, н╕ для створення нових ц╕нностей, то нав╕що взагал╕ ел╕т╕ поняття "нац╕╖" ╕ взагал╕ ця ел╕та? Революц╕я 2014 р. виходила з просто╖ ц╕нност╕ - вона п╕дн╕мала планку прагнень для ел╕ти, яка цьому усп╕шно пручалася ╕ залишилася на тому ж р╕вн╕.
В такому випадку "нац╕я" не може прислужитися нам щодо будь - якого загальноукра╖нського ╕нтеграц╕йного вибору.
Укра╖на завжди розглядалася як в╕чний фронтир (Фронти́р (англ. frontier - "граница, рубеж") дек╕лькох цив╕л╕зац╕й - ╓вропейсько╖ (католицько╖ та протестантсько╖, рос╕йсько╖ (православно╖), турецько - арабсько╖ (╕сламсько╖) ╕ нав╕ть ╓врейсько╖ та тюркських коч╕вницьких.
Життя фронтира характеризу╓ ╕ндив╕дуал╕зм, самодостатн╕сть, самозахист. Водночас оск╕льки укра╖нська ел╕та повсякчас в ╕стор╕╖ приставала в т╕ чи ╕нш╕ ╕нтеграц╕йн╕ геопол╕тичн╕ об"╓днання, самодостатн╕сть та самозахист Укра╖ни завжди страждали. ╤ про суб"╓ктивн╕сть Укра╖ни за таких обставин не йшлося.
Укра╖на поки що не може вважатися незалежною кра╖ною, тому що ╓вропейський виб╕р вона зробила п╕д тиском обставин. В╕льний виб╕р це не просто д╕я. В╕льний виб╕р це окремий пер╕од, а щодо кра╖ни - це окремий ╕сторичний пер╕од. Якби Укра╖на в╕дмовилася в╕д Митного Союзу, пот╕м витримала розрив економ╕чних стосунк╕в з Рос╕╓ю, виграла в╕йну з Рос╕╓ю, ╕ лише пот╕м, через рок╕в 5 - 10 , зробила б виб╕р на користь ╢вропейського Союзу, це було б незалежне р╕шення кра╖ни. А так Укра╖на просто переходить в╕д б╕льш слабкого геопол╕тичного л╕дера до б╕льш сильного. Але вступаючи в ╢вропу, укра╖нц╕ не повинн╕ бути ╖й н╕чого винн╕. Укра╖на не ма╓ бути як б╕дний родич.
Кр╕м всього, ми пережива╓мо довгий пер╕од колон╕ального ╕снування. Чи зможемо ми подолати цей синдром? Для цього необх╕дно будувати постколон╕альну ╕дентичн╕сть, яка повинна бути побудована на змоз╕ захиститися в╕д метропол╕╖.
До жалю, ми зараз намага╓мося зв╕льнитися з одн╕╓╖ суб╕дентичност╕ - васала Рос╕╖, ╕ потрапити одразу у ╕ншу суб╕дентичн╕сть - васала Об"╓днано╖ ╢вропи ╕ васала США.
╤нтеграц╕я Укра╖ни в ╢вропу це не в╕льний виб╕р, в╕н не продуманий у окрем╕й ╕сторично тривал╕й ситуац╕╖ геопол╕тично╖ незалежност╕. Саме ця обставина робить неможливим захист укра╖нсько╖ ╕дентичност╕ в ситуац╕╖ переходу в╕д одн╕╓╖ ╕нтеграц╕╖ до ╕ншо╖.
Укра╖на ма╓ пройти шлях в╕д суб╕дентичност╕ до ╕дентичност╕, в╕д ╕нтеграц╕╖ до дез╕нтеграц╕╖, але свою внутр╕шню дез╕нтеграц╕ю винести назовн╕.
З ким ╕ з чим воюють укра╖нц╕?
Укра╖нц╕ воюють з ╕мпер╕ями, "совками", ол╕гархами та ╖х приб╕чниками. А в╕дстоюють сво╖ ц╕нност╕ - ╕ндив╕дуальну свободу, миролюбн╕сть, працелюбн╕сть. ╤ндив╕дуальна свобода завжди ╕сторично вважалася найб╕льш значимою, на в╕дм╕ну в╕д Рос╕╖, де найб╕льш значимими вважалися завжди ц╕нност╕ групов╕, державн╕, ╕мперськ╕. ╤мпер╕я знищу╓ свободу, перетворюючи громадян на п╕дданих, в╕льну працю на служ╕ння, миролюбн╕сть на м╕л╕тарну експанс╕ю. В Рос╕╖ нема громадян, там ╓ п╕ддан╕. В Укра╖н╕ нема п╕дданих, а ╓ громадяни. В╕дтак укра╖нське прагнення до ╕ндив╕дуально╖ свободи в принцип╕ не по╓днуване з ╕мперським п╕дданством.
Укра╖нська миролюбн╕сть в принцип╕ не може уживатися з ╕мперською агресивною пол╕тикою.
Що стосу╓ться в╕йни ╕з "совками".
СРСР у сво╖х найкращих проявах не сприяв працелюбност╕. Так, радянськ╕ люди л╕тали в космос., але решта продукт╕в промисловост╕ була надзвичайно низько╖ якост╕. Продуктивн╕сть прац╕ СРСР н╕коли не була найвищою у св╕т╕, нав╕ть у часи моб╕л╕зац╕╖. В СРСР НЕ ╤СНУВАЛО САМЕ ПОНЯТТЯ ╤НДИВ╤ДУАЛЬНО╥ СВОБОДИ ЯК Н╤БИТО БУРЖУАЗНИЙ ПЕРЕЖИТОК.
Чому укра╖нц╕ проти ол╕гарх╕в?
Саме ╕снування ол╕гарх╕в неминуче знищу╓ середн╕й клас, державу ╕ демократ╕ю як таку, а отже знищу╓ свободу. Ол╕гархи це економ╕чн╕ паразити сусп╕льства, розростання яких перетворю╓ працелюбн╕сть на найману працю. Ура╖нська ол╕гарх╕я породила в╕йну, ╕ це не ма╓ н╕чого сп╕льного з укра╖нською миролюбн╕стю.
Поста╓ запитання: чого мають прагнути укра╖нц╕ ╕ чого вони з тих чи ╕нших причин не прагнуть?
Чи зможемо ми подолати ц╕ вади, в╕д цього залежить наше майбутн╓.
Ми знов сто╖мо перед черговими виборами до Верховно╖ Ради. Кого будемо обирати? Знову за гречку чи ще за щось ? Настав час створювати громадську думку, створювати ╓дине патр╕отичне поле небайдужих до дол╕ Укра╖ни людей. У нас вже вимальовуються чергов╕ претенденти на м╕сце в Верховн╕й Рад╕. Не так давно ми голосували за Карнацького, Круглова, Козловського, за "Батьк╕вщину", "Свободу", КПУ ╕ т. д. ╤ що ми отримали? Те, про що я написав вище. У нас в м╕ст╕ вже працю╓ Благод╕йний фонд Василя Капацини. Вийшов перший номер його газети "Мир и порядок". Ця газета створена п╕д вибори. Я пропоную в ц╕й газет╕, не т╕льки в ц╕й, але й в народжуван╕й газет╕ "СЕЙ ЧАС" не розпов╕дати, який гарний Капацина (я не проти того, що в╕н порядна людина), а розгорнути дискус╕ю: як╕ зм╕ни потр╕бн╕ в наш╕й влад╕, як╕ люди там повинн╕ бути, щоб в к╕нц╕ к╕нц╕в вийти ╕з того глухого кута, в якому ми борса╓мося вже 23 роки. Пропоную створити мережову систему в ╕нтернет╕ п╕д цю проблему, орган╕зувати там "кругл╕ столи", ╕нтернетконференц╕╖, дискус╕╖. Все це на нашому м╕сцевому р╕вн╕. Я пропоную сво╖ послуги для висв╕тлення ╕сторичних проблем, як╕ дають насл╕дки в наших д╕ях до сьогодн╕. Я пропоную друкувати сво╖ ╕сторичн╕ нариси в газет╕ ╕ в ╕нтернет╕ п╕д загальною назвою: "Укра╖на! Чи навчають нас уроки ╕стор╕╖?".
Будущее Украины.
Каждый народ несет печать своего прошлого. Мы не знаем своей культуры, своей традиции. Это наш уровень, и как следствие - наше уважение к себе.
Мы долго находились под чьим - то культурным диктатом, поэтому и занимались не развитием, а сохранением.
Рассуждая о нынешней и будущей Украине, необходимо понимать ее боли, проблемы и то, как эта земля формировалась. Ведь если речь идет о казаках мамаях, то это не только о нас. Это и о тюрках.
Когда говорили о местечковой культуре, то это и о еврейских влияниях.
Мы живем в уникальной земле, где переплелись запад и восток, юг и север и все спаялось в уникальном культурном карнавале - с ведьмами, борщами - неистовством - любовью - ненавистью. Но мы почему - то обо всем забыли: не видим, не слышим и не понимаем... И плата за все - отсутствие чувства собственного достоинства, отсутствие любви и уважения к самому себе. Мы слишком ориентируемся на Запад совершенно забыв о Востоке.