"По╓днання Малорос╕╖ з Царством Московським занепоко╖ло вс╕ майже двори ╢вропейськ╕. Царство Московське , хоча само по соб╕ ╕ не мала ще у сус╕д╕в важливого значення, одначе заздр╕сть сус╕д╕в, як╕ знали простору розлог╕сть по╓днувано╖ з ним Малорос╕╖ та ╖╖ волелюбство з таким хоробрим ╕ мужн╕м во╖нством, не залишалася без сво╖х д╕й. Вс╕ бажали краще мати справу с сею республ╕кою, приреченою на повсякчасн╕ видозм╕ни,ан╕ж бачити в Рос╕╖ державу абсолютну, раптово п╕днесену до р╕вня царств могутн╕х ╕ страшних, без вс╕ляких при тому втрат ╕ збитк╕в, ╕ немов би з небес таким безц╕нним даром збагачену. ╤ тому Гетьман Хмельницький з ус╕х бок╕в атакований був нар╕каннями та погрозами за свою протекц╕ю, ╕ од багатьох Двор╕в були вимоги, аби вернувся в╕н до попереднього нейтрального стану а з боку Турецького ,Польського ╕ Кримського оголошена в╕йна йому разом з Царством Московським, ╕ Хмельницький змушений був к╕лька рок╕в проказувати з╕ скорботою в╕дом╕ слова царя Давида: "Т╕сно мен╕ зв╕дусюди!"
...Гетьман Хмельницький,чуючи близьку кончину свою, скликав у Чигирин урядовц╕в ╕ уряд╕в ╕ товариства, оголосив стан справ нац╕╖.
В╕н,в╕дчуваючи близьку смерть свою, радить ╖м не занепадати в раз╕ потреби, на мужност╕ та подвигах в╕йськових, тримаючись завше одностайно╖ згоди ╕ братерсько╖ дружби, без чого н╕яке сусп╕льство стояти не може.
Вручив Гетьман синов╕ сво╓му Юр╕ю клейноди в╕йськов╕.
В╕дбувся ж ╕ зд╕йснений був виб╕р св╕й у 7 день Серпня 1657 року.
Помер Хмельницький 15 серпня пополудн╕.
П╕сля скону Хмельницького Польський Уряд сп╕льно ╕з державами, що Полякам допомагали , не переставав домагатися у молодого Гетьмана згоди на злуку з Польщ╓ю.
Виговський (один з радник╕в ╕ оп╕кун╕в молодого Гетьмана), бувши природним Поляком, заховав у соб╕ характер нац╕╖ сво╓╖ у вс╕й повнот╕ ╕ з безм╕рного честолюбства свого, завше хот╕в соб╕ уряду Гетьманського за всяку ц╕ну. Поляки, задобривши його великими подарунками, а найб╕льше значущими об╕цянками, прихилили на зраду вихованця його, молодого Хмельницького, ╕ в╕н вперше натякав йому р╕жними ман╕вцями про згоду. Пот╕м запевнив його ц╕лковито. Що така злука ╓ корисна ╕ неминуща для задоволення вимог перших у св╕т╕ кра╖н ╕ будуть плюндрувати всю нац╕ю ╕ намагатися позбавити його Гетьманства. Юр╕й Хмельницький, бувши збавлений ╕ застрашений умовляннями Виговського, прихилився на його контакти ╕ потайним чином року 1658, Кв╕тня м╕сяця, узявши з╕ скарбу Малорос╕йського м╕льйон таляр╕в, по╖хав до м. Заславля. У Заславл╕ застав в╕н Конгрес з багатьох вельмож Польських,присланих од Короля ╕ Реч╕ Посполито╖, ╕ м╕н╕стр╕в Ц╕сарського ╕ Турецького. На ньому запропоновано Гетьманов╕ догов╕рн╕ з Польщею статт╕, н╕бито батьком його укладен╕ через уповноважених старшин Генеральних ╕ названих Гадяцькими статтями.
Ю.Хмельницький, зневажений Заславським Конгресом, з небагатьма прихильниками до нього охочекомними Козаками, змушений був ут╕кати з Малорос╕╖ на С╕ч Запор╕зьку ╕ там переховуватись. Козаки Запор╕зьк╕ дуже невдоволен╕ були ╕з злучення з Рос╕╓ю.
Писар Виговський, як т╕льки випроводив Ю.Хмельницького на пота╓мний Конгресс Заславський, негайно вислав од себе г╕нця до Москви з пов╕домленням Царев╕ про зловмисн╕ нам╕ри Гетьманск╕, в╕йська ре╓стров╕ на його боц╕ ╕ йому в╕ддан╕.. Цар на те╓ пов╕домлення вирядив до Малорос╕╖ Боярина Хитрова. Обдарований в╕д Виговського, Хитров доручив йому ╕менем Царським Гетьманський титул ╕ оголосив ус╕м наявним урядникам та Козакам признавати його за Гетьмана, настановленого з вол╕ ╕ ласки Царсько╖.
Хитров поклав перший кам╕нь до м╕жусобиць.
Новий гетьман Виговський, щоб ще б╕льше звабити царя вдалою сво╓ю до нього прихильн╕стю ╕ приспати М╕н╕стерство його щодо справ Польських, допов╕дав Царев╕, що Поляки, по знищенню Ю.Хмельницького, ╖м вельми противного, погодилися були признати його, Царя, Електором корони Польсько╖,а по смерт╕ нин╕шнього ╖хнього Короля ,посадити на Польський престол ╕ злучити Польське Корол╕вство з Царством Московським.
Цар, улещений Виговським, вислав до Польщ╕ пишне Посольство з багатьма дорогими подарунками, яке Поляки , що грали з Виговським одну роль, зустр╕ли й проводили були до столиц╕ з пишним тр╕умфом.
Цар, упевнившись в обманах та п╕дступах Поляк╕в ╕ Гетьмана свого Виговського, направив в╕йська в числ╕ 30 тис. людей п╕д командою Князя Трубецького всупити в Малорос╕ю у кв╕тн╕ 1659 року. ╤ Князев╕ Трубецькому дано та╓мний наказ, з╕йшовшись з Виговським, заарештувати його з ус╕ма прихильниками до нього урядниками.
Виговський напав на ц╕ в╕йська з двох бок╕в ╕ арм╕ю розбив ущент.
По довершенню Виговським з Поляками такого п╕длого супроти Рос╕ян вчинку, публ╕кував в╕н у Малорос╕╖ про злуку свою з Польщ╓ю. Але в╕йсько ╕ народ Малорос╕йський, спротив╕вшись явно зловмисному нам╕ров╕ Виговського ╕ ненавидячи Поляк╕в, звернулися до Пушкаренка ╕ поб╕льшали його сили. Виговський, не передбачаючи од свого рушення ╕ од поляк╕в над╕йного усп╕ху в п╕дкоренн╕ Малорос╕╖, найняв на п╕дмогу соб╕ 10 тис. Кримських Татар.
Виговський тим часом ╕з сво╖м в╕йськом наближався до Полтави, щоб у н╕й захопити й заатакувати Пушкаренка. Але той, зустр╕вши Виговського за р╕чкою Полтавською, розбив його вщент ╕ розс╕яв його на вс╕ сторонни. Виговський, ут╕каючи в нестям╕, загубив Гетьманську свою булаву.
Татари Пушкаренка вбили ╕ м. Полтаву , без оборони зоставлена, пограбували й зруйнували.
Виговський, побачивши , нарешт╕, що йому з╕брати нову потугу , а й чого менше - втриматися силомиць на Гетьманському становищ╕ - неспромога, ут╕к з недобитками Польських в╕йськ до Польщ╕ ╕ вже в Малорос╕╖ не з*являвся; а ж╕нку свою з родиною полишив у Чигирин╕ напризволяще. ╤ так в╕н трагед╕ю свою зак╕нчив у повн╕й м╕р╕ невдячност╕, п╕длост╕ та зв╕рячо╖ лютост╕.
Цар, дов╕давщись , що Виговський погромив в╕йська його та впровадив у Малорос╕ю Поляк╕в ╕ Татар ╕ що прихильний до Царя ╕ Рос╕╖ Пушкаренко убитий ними, вислав супроти них Боярина Ромадан╕вського ╕ корпус в╕йськ в числ╕ 30 тис. людей, звел╕вши тому Бояринов╕ по знищенню Виговського зажадати в╕д урядник╕в ╕ в╕йськ Малорос╕йських вибрати соб╕ Гетьмана зг╕дно з правами ╖хн╕ми ╕ стародавн╕ми статутами; ╕ щоб новий обраний Гетьман, на потверження договор╕в Гетьмана З.Хмельницького, з царем уложених, вчинив перед ним присягу.
Ю.Хмельницький перебував на С╕ч╕ Запор╕зьк╕й, зв╕давши про вибори Гетьманськ╕, прислав в╕д себе на збори пов╕реним Осавула В╕йська Запрозького ╤вана Брюховецького ╕ через нього писав, що в╕н дбав завше про тую ж отчизну. Але дбання його на користь народну , збурюване обманами Виговського та Поляк╕в, завело його на путь перек╕рливу й слизьку, за чим в╕н вельми уболюва╓ ╕ розкаю╓ться. Збори, д╕ставши таку зв╕стку в╕д Хмельницького, одноголосно присудили бути йому, як давн╕ше, Гетьманом, приголосили його в так╕й г╕дност╕ , оголосивши Брюховецькому, щоб в╕н викликав Хмельницького до Чигирина. Хмельницький прибув негайно ╕ вчинив присягу на сво╓ Гетьманство; а сталося те року 1660-го Кв╕тня 27 дня.
Коштелянт Польський умовляв його присягати, як колись, на злуку з Польщ╓ю. Гетьман Хмельницький оголосив ус╕м посланцям, що ма╓ нам╕р перебувати нейтральним. А забаром в╕дкрив в╕н свою думку, що в╕н ма╓ нам╕р триматися союзу ╕ злуки з Царем Московським.
Гетьман Хмельницький почав правл╕ння сво╓ , вигнавши з Малорос╕╖ Поляк╕в, од Виговського наведених.
У результат╕ сварки Хмельницького з Боярином Шереметевим, зганьблений та понижений, Хмельницький обернув всю зл╕сть на Боярина Шереметева ╕ вирушив на С╕ч Запор╕зьку, проголосив себе союзником Поляк╕в ╕ Кримських Татар. А ре╓стров╕ полки, дов╕давшись про т╕ супротивн╕ ╖м ╕ вс╕й нац╕╖ вчинки й нам╕ри Хмельницького, оголосили, що правл╕ння його в Малорос╕╖ касу╓ться, ╕ ухвалили провести вибори нового Гетьмана.