З початку царювання Петра 1-го Мазепа став його п╕дтримувати козацькими походами проти турок ╕ татар, а пот╕м Петро 1-й використав козак╕в у в╕йн╕ проти Польщ╕, яка окупувала Правобережну Укра╖ну, Литву ╕ Б╕лорус╕ю. Мазепа в╕рно служив Петру 1-му в роки буд╕вництва канал╕в та Петербурга - "в╕кна Рос╕╖" у ╢вропу. Протягом багатьох рок╕в в╕н посилав туди тисяч╕ селян ╕ козак╕в.
Швец╕я, одна ╕з могутн╕х держав П╕вн╕чно╖ ╢вропи, в 1700 р. розпочала П╕вн╕чну в╕йну з метою завоювання земель кра╖н ╢вропи. Спочатку головн╕ сили шведсько╖ арм╕╖ вдерлись на територ╕ю Зах╕дно╖ Укра╖ни. Загарбники п╕сля тривало╖ облоги захопили Льв╕в, вчинили кроваву розправу над населенням м╕ста ╕ п╕шли дал╕ - на земл╕ Б╕лорус╕╖, до кордон╕в Рос╕╖. Шведський король Карл 12-й на чол╕ сво╓╖ арм╕╖ через Смоленськ рвався на Москву.
Але зростаюча боротьба народних мас та нестача продовольства змусили шведську арм╕ю повернути на п╕вдень, де ╖╖ чекав гетьман Мазепа - дворушник, безпринципна ╕ незвичайно хитра людина. Усе сво╓ життя в╕н перекидався в╕д слабшого до сильн╕шого покровителя, обманом заслуговував дов╕р*я ╕ одночасно п╕дступно пл╕в тенета змов.
Гетьман ╤.Мазепа та╓мно виношував плани переходу на б╕к ворога. В╕н в╕в переговори з польською шляхтою, яка мр╕яла повернути соб╕ втрачен╕ волод╕ння на Л╕вобережж╕, а також з Карлом 12-м, якому об╕цяв допомогу - 50 тис, козак╕в, тепл╕ квартири,вдосталь продовольства та фуражу.
У жовтн╕ 1708 р. Мазепа виступив з╕ сво╖ми полками назустр╕ч Карлу 12-му. Сво╖м же козакам пояснював, що попереду ╖х чека╓ об*╓днання з рос╕йськими в╕йськами для сп╕льних д╕й проти шведських ╕нтервент╕в. ╤ лише наблизившись до шведського табору, п╕д тиском козак╕в в╕н вимушений був розкрити сво╖ нам╕ри. Це призвело до того, що майже вс╕ козацьк╕ п╕дрозд╕ли залишили Мазепу. П╕дтримали його лише близько 2 тис. козак╕в.
Проте б╕льш╕сть з тих, що залишилась з Мазепою, не виявили бажання воювати разом ╕з шведами проти Рос╕╖. Зв╕стка про зраду Мазепи рознеслась по вс╕й кра╖н╕, вона викликала гн╕в народу, у тому числ╕ й козак╕в, б╕льша частина яких об╓дналася з рос╕йською арм╕╓ю для боротьби проти швед╕в.
В╕дома ╕сторична Полтавська битва завершилася повною поразкою шведських загарбник╕в.
П╕дводячи п╕дсумки сказаного про Мазепу, ми не можемо не згадати ще про одну цин╕чну ╕ мерзенну зраду по в╕дношенню до свого народу. Циту╓мо документ: у лист╕ до найближчого до Петра 1-го ╕ д╕яча Меншикова Мазепа "настоятельно советовал уничтожить Запорожскую Сечь, но сделать это руками русских солдат, т.к. ему неудобно уничтожать украинских казаков". (М.И.Костомаров. Мазепа.- М.,1992. С.14).
8. Судьба Украины после гетмана Мазепы.
" ...п╕сля переходу Мазепи до Карла 12-го, Петро 1-й наказав обрати нового гетьмана. Було обрано ╤вана Скоропадського, щирого однодумця ╤.Мазепи.
Петро 1-й призначив при гетьман╕ м╕н╕стра - резидента, який повинен стежити за гетьманом, прислухатися до розмов старшини та козак╕в ╕ про все доносити.
Гетьманську столицю перенесено до Глухова, на самий кордон з Москов╕╓ю.
Петро сам призначав полкову та сотенну старшину. На полковник╕в Стародубського, Черн╕г╕вського, Н╕женського були призначен╕ москал╕; призначав в╕н на р╕зн╕ посади серб╕в, н╕мц╕в, волох╕в; роздавав ма╓тки, конф╕скован╕ у "мазеп╕нц╕в", рос╕янам та ╕ншим чужинцям.
Ус╕ ц╕ люди визнавали т╕льки владу царя.
Значення та влада гетьмана сходили нан╕вець.
Петро вживав ус╕х заход╕в, щоб ослабити Укра╖ну.
Десятки тисяч людей в╕дряжалося на спорудження фортець, копання канал╕в б╕ля Ладожського озера, будування ново╖ столиц╕ С - Петербургу на ф╕нських болотах, тяжкому, особливо для укра╖нц╕в, кл╕мат╕. Вони ж будували укр╕плення над Касп╕йським морем, над Тереком, на Кавказ╕, копали канал м╕ж Волгою ╕ Доном, коло Царицина.
Господарство руйнувалося: йшла рекв╕зиц╕я коней, вол╕в, зб╕жжя; по селах стояли рос╕йськ╕ полки на повному утриманн╕ населення.
Укра╖на за 20 рок╕в п╕сля упадку Мазепи зб╕дн╕ла.
Деморал╕зац╕я дедал╕ б╕льше охоплювала вищ╕ верстви сусп╕льства.
Гетьман втрачав св╕й авторитет.
1772 р. засновано Малорос╕йську Колег╕ю ╕з ш╕стьох московських старшин з президентом - бригадиром Вельям╕новим на чол╕.
Старий гетьман ╤.Скоропадський пробував був протестувати, але марно.
В╕н не перен╕с удару ╕ незабаром 3 липня 1772 р. - помер.
П╕сля похорону ╤.Скоропадського старшина тимчасово уповноважила Черн╕г╕вського полковника П.Полуботка як наказного гетьмана.
Одночасно до Глухова при╖хав бригадир Вельям╕нов ╕ сформував Малорос╕йську колег╕ю.
Так постали два уряди: Генеральна В╕йськова Канцеляр╕я з наказним гетьманом Полуботком та Малорос╕йська Колег╕я з бригадиром Вельям╕новим ╕ м╕ж ними почалися тертя.
П.Полуботок була людина енерг╕йна, твердо╖ вдач╕, оборонець автономних прав Укра╖ни. В╕н подав протест до Сенату проти Малорос╕йсько╖ Колег╕╖, про повернення Укра╖н╕ старих прав ╕ обрання гетьмана.
Петро 1-й наказав заарештувати Полуботка, всю старшину, що була з ним в Петербурз╕, ╕ вс╕х укра╖нц╕в, що п╕дписали петиц╕ю.
П╕сля смерт╕ Петра 1-го у с╕чн╕ 1725 р., вс╕х арештованих зв╕льнено, але ╕нтерновано в Петербурз╕.
Це був повний розгром укра╖нсько╖ старшини.
В Укра╖н╕ все затихло, пригн╕чено терором.
У 1727 р. був обраний на гетьмана Данило Апостол, який мав 73 роки.
В╕н був однодумцем ╤.Мазепи у питанн╕ союзу з╕ Швец╕╓ю ╕ користувався його дов╕р*ям. Неясними залишаються мотиви, з яких в╕н покинув Мазепу ╕ вернувся до Петра 1-го.
22 с╕чня 1728 р. Данило Апостол запросив затвердити "Березнев╕ статт╕", але одержав так зван╕ "Решительные пункты" в яких зовс╕м не згаду╓ться про догов╕р Укра╖ни з рос╕йським урядом. Вони мали форму "указу" царського уряду гетьманов╕.
За гетьманом стежили. В╕н фактично був позбавлений права вести приватну кореспонденц╕ю з закордонном , по╖хати, куди хоче, до сво╖х ма╓тк╕в.
1734 р. Данило Апостол помер.
Зам╕сть обрання гетьмана Рос╕йський уряд створив Малорос╕йську колег╕ю.
Друга Малорос╕йська колег╕я д╕стала назву "Правл╕ння Гетьманського уряду". Воно складалося з шести ос╕б: тро╓ рос╕ян ╕ тро╓ укра╖нц╕в.
Фактично правителем Укра╖ни став князь Шаховський, який у всьому керувався "Решительными пунктами". "Правл╕ння" д╕яло свав╕льно, не рахуючись з ╕нтересами населення та його звичаями.
У 1735 р. почалася в╕йна з Туреччиною ╕ на Укра╖ну впав найб╕льший тягар ц╕╓╖ ╕йни. Кр╕м участ╕ козак╕в у в╕йську, вона мусила постачати харч╕,вози, коней, вол╕в для обозу, погонич╕в.
Року 1747 ╢л╕завета Петр╕вна проголосила царську грамоту про обрання гетьмана. Ним було обрано Кирилла Розумовського.
Новий гетьман д╕став тяжку спадщину: Укра╖на булла зруйнована в╕йною з Туреччиною; старшина булла пригн╕чена террором рос╕йського панування, здеморал╕зована системою донос╕в.
Наприк╕нц╕ 1763 р. Катерина 2-га викликала Розумовського до Петербургу ╕ поставила йому вимогу "добров╕льно" зректися гетьманства.
Шо в╕н ╕ зробив.
Року 1764 проголошено ман╕фест: в Укра╖н╕ поновлювалося в трет╕й раз Малорос╕йську Колег╕ю з президентом в посад╕ генерал - губернатора.
Таким чином, 1764 р. Катерина 2-га зд╕йснила план, "щоб сама назва гетьман╕в щезла".
Фактично вся влада була зосереджена в руках президента колег╕╖.
Року 1775 - го Запорозьку С╕ч було знищено, а належн╕ ╖й земл╕ включено в меж╕ нових губерн╕й.
Року 1781-го Гетьманщину було под╕лено на три губерн╕╖ або нам╕сництва: Ки╖вське, Черн╕г╕вське, Ногород - С╕верське, що разом становили Малорос╕йське генерал-губернаторство.