• Близько 1500 р. до н. е. на території України з'явилися кочові племена – кіммерійці, скіфи, таври, сармати, готи, гуни і таке інше. Перші згадки про слов'ян трапляються у римських авторів I—II ст. н. е. До утворення першої східнослов’янської держави — Київської Русі — поетапно створювались і руйнувались Боспорська держава, Хозарський каганат, Готське королівство, Славія, Артанія тощо. Проте давня історія українських земель — це суцільні війни та конкуренція, перший етап формування наступних поколінь. Справжня містика починається після ординської навали та занепаду Русі;
• У XIV ст. центральні українські землі опинились у складі Литви і Польщі. Перша опанувала землі Києва, Чернігова і Волині, друга — Галичину і Поділля. 1569 р. Литва і Польща об'єдналися в Річ Посполиту для протидії сусідам, українські землі Литви перейшли під польський контроль. Результат — постійні повстання проти поневолення, Хмельниччина, знищення Речі Посполитої в результаті її поділу сусідами (1795);
• Кримське ханство було однією з найпотужніших сил до XVIII ст. 1449 р. нащадок Чингізхана Хаджі Герай проголосив створення кримського ханату. Ця держава вела своє коріння від численних кочових народів, що жили на теренах Криму та південної України протягом багатьох століть, до складу якої входили нащадки хозарів, половців, печенігів, татаро-монголів, татар і ногайців. У 1475 р. Кримське ханство перетворюється на васала Туреччини. Результат — знищення Кримського ханства, анексія його Російською імперією (1783);
• У 1654 р., виснажена війнами з поляками, козацька Україна вимушена шукати сильного союзника і прийняла російський протекторат. Проте 1667 р. поляки і росіяни уклали мир, що розділив країну по Дніпру без урахування позиції української сторони. Наприкінці XVIII ст. Російська імперія ліквідувала залишки козацького суверенітету. Результат — спроба козаків під проводом Івана Мазепи визволитися з-під російського панування (1708), ліквідація Запорізької Січі (1775), заборона української мови (1876) та україномовних шкіл (1862), знищення Російської імперії (1917);
• У результаті воєнних дій Росії та Австрії проти Туреччини у 1774 р. Буковину захопили австрійські війська. У складі Австрійської імперії (з 1867 р. — Австро-Угорщини) вона перебувала до 1918 р. Результат — чисельні селянські повстання, Перша світова війна, розпад Австро-Угорщини (1918);
• Новітній час ознаменувався крахом Російської імперії, в результаті чого була на короткий час (1917—1919) зроблена спроба створення української державності, яка змінила чимало назв (УНР, ЗУНР, Українська Держава, Директорія). Результат — Громадянська війна в Росії, злука УНР і ЗУНР, створення УРСР, Західна Україна ввійшла до складу Польщі, Буковина та Бессарабія — Румунії, Закарпаття — ЧСР;
• З 1922 р. після закінчення Громадянської війни в Росії Україна перетворена на УРСР і стала частиною СРСР. Результат — індустріалізація, насильницька колективізація, Голодомор, сталінські репресії і Велика Вітчизняна війна, від якої найбільше постраждали російська й українська частини СРСР;
• Цікаво, що після того, як Українська РСР стала співзасновником ООН (1945), об’єдналися сучасні українські території (1939 — до УРСР приєднана Західна Україна, 1940 — Північна Буковина і українська частина Бессарабії, 1945 — Закарпаття, 1954 — Крим) і сталася деяка лібералізація СРСР, це призвело до «м’якого варіанту» корегування історії. Результат — Перебудова, знищення СРСР, створення СНД, незалежність України.
Як ми можемо бачити з історичних прикладів, майже всі українські вороги були знешкоджені геополітичними обставинами, іноді навіть без нашого втручання. Від Кримського ханства залишився уламок у вигляді кількох відсотків татар в АРК, Османська імперія впала, залишивши після себе Туреччину, а Річ Посполита взагалі пережила століття поневолення — її ми знаємо як сучасну Республіку Польща. Тепер Україна територіально переважає всіх теперішніх спадкоємців наших супротивників минулого. Так, дійсно, залишилася ще Російська Федерація, яка де-факто є наступником СРСР і Російської імперії. Проте доля її калічила достатньо, щоб змусити йти іншою стежкою. Але й ми повинні пам’ятати, що фортуна посміхалася українцям тільки тоді, коли вони дотримувалися закону справедливості та розуму. Богдан Хмельницький перемагав, поки не вирішив заодно з сусідами поділити територію Речі Посполитої після поразки би останньої; не досягли своєї мети Степан Бандера та ОУН, що повторили помилку делегації УНР двадцятирічної давнини, почавши співпрацювати з німцями.