Діставши за мирним договором вихід до Чорного моря, Росія тільки наполовину виконала своє завдання щодо Криму, добившись визнання Туреччиною його незалежності. Головна мета — повне і безроздільне панування в Криму — відсувалось поки що на пізніший час. І чи не найбільшою перепоною на шляху до цього тепер була не стільки Порта, скільки Запорозька Січ. Імператорський двір розумів, що загарбати Крим можна тільки за умови знищення Січі. І в договорі 1774 р. з Туреччиною закладається юридична основа, яка мала унеможливити відхід козаків на територію Туреччини. З цією метою російська сторона внесла до договору такий пункт: «Есть ли по заключению сего трактата и по размене ратификацией некоторые из подданых обеих империй, учиня какое-либо тяжкое преступление, преслушание, приизмену, захотят укрепиться или прибегнут к одной из двух сторон, таковые ни под каким претестом не должны быть приняты, ниже охранены, но беспосредственно должны быть возвращены или по крайней мере выгнаны из области той держави, в коей они укрылись, дабы от подобных зловредников не могла причиниться или родиться какая-либо остуда, или излишние между двумя империями споры, исключая только тех, кои в Российской империи приняли христианский закон, а в Оттоманской империи магометанский. Равным образом, есть ли некоторые из подданых обеих империй как християне, так и магометане, учиня какое-либо преступление или иное что, по какой бы то причине ни было, из одной империй перебегут в другую, таковые когда будут требованы, беспосредственно должны быть возвращены»[38].
Отже, маючи в руках такі козирі, Катерина II могла тепер приступити до операції по знищенню Запорозької Січі християнської демократичної республіки, останнього оплоту незалежності України. Ця варварська акція відбулася 5 червня 1775 р., коли царське військо, повертаючись з походу на Туреччину, під проводом генерала Текелія розорило і знищило Запорозьку Січ. Кошового Петра Калнишевського було підступно заманено в пастку й заарештовано, а потім переправлено й ув’язнено в Соловецькому монастирі. Доля його, як відомо, трагічна, але справа його героїчна може бути зразком для кожного українця. У мурованому кам’яному мішку козака-героя протримали 25 років. Кошовий осліп, загубив здоров’я, але не втратив віри в свій народ, Батьківщину, її майбутнє. Може, саме цей волелюбний дух допоміг Петру Калнишевському прожити 112 років. Знаменно, що цьому велетові духу нарешті поставлено пам’ятник на його батьківщині тільки в 1991 р., коли Україна стала незалежною державою.
Царизмом була сплюндрована не тільки Січ. Як відомо, на території, яку вона займала, проживало понад 100 000 вільних селян і орендарів. Десятки тисяч селян півдня України втекли, були переселені чи просто вигнані зі своєї землі. Південь України значною мірою обезлюднів. Для його колонізації широко залучались іноземці, особливо російські із своїми кріпосними[39].