«3) Війська Зап. число має бути 60 тисяч, під. владою гетьмана руського, згідно з стародавніми вольностями їх.
Скільки наємного («затяжного») війська буде на Русі, все має бути під владою того ж гетьмана.
«Пробувати військо Зап. має в тих воєводствах і маєтках, де воно було перед війною. Всякі вільності надані (їм) привилеями найясніших королів польських потверджуються: вони (козаки) зістаються при стародавніх вільностях і звичаях своїх, що не тільки в нічім не обмежуються але навпаки потверджуються всякою повагою. Ніякий державець корол. маєтностей, ні староста, ні пан дідичний ні доживотний, ані їх підстарости, урядники і всякі інші слуги не будуть стягати ніяких податків з козацьких хуторів, сіл, містечок, домів, ні під яким претекстом. Вони мають бути вільні від якихнебудь тягарів, цла і мита, як люди лицарські, у всій Короні й.в.кн. Лит. Мають бути також вільні від усяких судів старостів, державців, панів і їх намісників — тільки під юрисдикцією самого гетьмана військ Руських мають зіставатись. Також всякі напитки, лови в полях і на ріках й інші козацькі пожитки мають зіставатись при козаках свобідно, згідно з їх звичаями.
«Зокрема кого гетьман війська Руського подасть й.кор.мил. як гідних клейноту шляхетського для ще більшої заохоти до служби й.кор.мил., тим усім без яких небудь труднощів, буде уділена нобілітація, з наданням шляхетської вільності. Але так треба міркувати, щоб з кожного полку могло бути нобілітовано сто.
«Ніяких військ польських, литовських або чужоземних ніхто не може вводити в воєводство Київське, Браславське, Чернігівське, Тільки наємне військо, що пробуватиме під владою гетьмана військ Руських, вибиратиме хліб з королівських і духовних маєтностей вищезгаданих воєводств, за ординансом того ж гетьмана руського. А коли б була війна при границях Русі і треба було послати туди коронне військо в поміч, в такім разі це помічне військо має бути під регіментом гетьмана військ руських.
«4) Для скріплення і більшої певності цього договору гетьман військ руських до кінця свого життя має бути гетьманом військ Руських і першим сенатором воєводства Київського, Браславського і Чернігівського. А по смерті його має бути вільний вибір гетьмана: стани воєводства Київського, Браславського і Чернігівського виберуть чотирьох кандидатів, і з них одному король надасть (гетьманство).
«Двір minnica для биття всяких грошей має бути заложений в Києві, або де буде признано зручнішим — однієї якості і металу, і з королівською особою (портретом).
«Податки, які Річпосполита ухвалятиме на сеймі, в воєв. Київськім, Браславським і Чернігівськім мають уживатися на наємне військо, що буде під владою гетьмана військ Руських.
«Спільні ради і спільні сили всіх тих народів против кожного неприzтеля. Мають всі три старатися спільно всякими способами, аби Річпосполита мала вільну навігацію на Чорне море.
«Коли б станом Коронним і в.кн. Лит. прийшлось почати війну з царем московським, військо Зап. до такої війни не буде притягнене.
«Коли ж би цар не схотів вернути провінцій Річпосполитої і на неї наступав, тоді мають сполучитися всі сили: коронні, в.кн. Лит. і військо Руське Запорозьке, під регіментом свого гетьмана, і воювати.
«Маєтності нерухомі рухомі, королівщини і записи сум. конфісковані від обивателів Руської землі, котрі пристали до шведського або запорозького війська і тепер вертаються до батьківщини, — мають їм бути повернені і служби їх в війську кор. і в.кн. Лит. мають бути компенсовані і оплачені.
«5) Гетьмани з військом Зап. — теперішні і наступні — відступивши від усяких заграничних протекторів, більше до них приставати не мають. Навпаки — мають пробувати в вірності, підданстві і послушенстві у найясн.
маєстату королівства польського і наступників його і всій Річпосполитій і будуть пробувати вічно.
Але так щоб це не нарушало братерства зав’язаного з ханом кримським, а коли може то бути без порушення цілості Річпосполитої — то і з царем московським.