В м. жовтні того першого року революції вже має перший український прапор на кораблі-транспорті ч. 119. В листопаді чорноморська фльота ділиться на дві частини: українську і московську, що їх взаємини зовсім не можна вважати приязними. Над українськими кораблями лопотять жовтоблакитні прапори в пристанях Одеси й Севастополя. І коли на Україну грянули вперше московські большевицькі банди, то на Чорнім морі збольшевизовані моряки зробили наступ на українців. Із рук московських катів упали перші вартові Українського моря. Кров’ю припечатали відродження княжого і козацького панування на Чорнім морі...
Коли большевиків прогнали, а група українських військ під командою полковника Болбочана йшла на Крим, у чорноморській пристані в Севастополі розійшлися чутки, що українське військо марширує на злуку з чорноморською фльотою.
Колегіальне представництво чорноморської фльоти «Центрофльот» рішило підняти український прапор. Адміралові Саблінові запропонували перебрати командування над фльотою. 22 квітня 1918 року адм. Саблін видав наказ, що «Всі судна, портове майно й укріплення, які находяться в пристанях Криму та на його побережжі, є власністю Української народної республіки. А тому наказую скрізь де треба, вивісити українські прапори!»
А ось прийшов день 28 квітня 1918 року, чудовий, погідний день. У севастопільській пристані зібралася вся Чорноморська фльота. На вістку, що до пристані підходить українське сухопутне військо, з адміральського лінійного корабля подали наказ:
«Фльоті підняти Український прапор!»
На кораблях впала команда:
— Стати до борту!
Залога лавою звернулася до середини корабля.
Наказ: «На прапор і гюйс — струнко! Український прапор підняти!».
Піл сурми й свистки підстаршин злетів угору український прапор. На Чорноморській фльоті у складі 7 лінійних кораблів, двох кружkяків, кільканадцятьох нових і старих міноносців, 8 нових підводних човнів та кількох кораблів осібного призначення залопотіли українські жовтоблакитні прапори. Чорне море й його фльота ставали знову українськими. Перед відродженою Українською Державою відкривалися морські шляхи у світ. Ланцюг, що сковував Україну понад двісті років, тріснув і в тім найважливішім місті.
День 29 квітня 1918 року стався днем Свята Українського Моря. В пам’ять Великої Традиції її науку молодому поколінню, щоб свої життєрадісні шляхи прослало морями, щоб українську славу понесло морськими хвилями в далекі країни...»
Цит. за: Голос України. — 1992. — 31 січня.
Начало 1979 г.
В Президиум Верховного Совета СССР
Председателю Президиума Верховного Совета СССР Л. И. Брежневу
Открытое обращение
Глубокоуважаемый Леонид Ильич!
В Криму, со ссылкой на секретное постановление Совета Министров № 700 от 15 августа 1978 г., осуществляются сейчас массовые жестокие акции виселення крымских татар, разрушение или конфискация купленных ими домов, конфискации имущества, судебное преследование крымских татар, проживающих без прописки из-за антиправной дискриминационной политики местных органов власти. Дети и старики без теплой одежды вывозятся в открытую степь в суровую зимнюю погоду. Много крымских татар осуждено к различным срокам заключения. Вывешиваются официальные обьявления, согласно которым продажа домов крымским татарам повлечет за собой выселение из Крыма.
Эти акции являются нарушением человеческих прав многих людей, они не имеют оправдання. Я призываю Вас, я призываю высшие органы власти страны вмешаться и кардинально исправить историческую несправедливость, совершенную сталинской администрацией 35 лет назад по отношению к целому народу. Если на пути этих единственно возможных решений стоят мелкие кастовые интересы местной власти и ложные опасения некоторых из ваших советников игнорируйте их. Только гак еще можно смыть пятно позора с СССР, ликвидировать очаг непрерывного беспокойства в нашей стране.
С уважением Андрей Сахаров, академик.
Машинописная копия письма в архиве ОКНД в г. Бахчисарае.
«Про хід виконання рішень ЦК Компартії України в галузі національних відносин та заходи щодо посилення цієї роботи в зв’язку з Резолюцією XXVIII з’їзду КПРС «Демократична національна політика — шлях до добровільного союзу, миру і згоди між народами».