У XV–XVII ст. значного розвитку набула землеробська українська колонізація степу. Якими б не були обставини, що її супроводжували, осіле населення мусило засвоювати навички кочовиків, які ті виробили за тисячоліття життя в степу. А це передбачає мирні контакти.
Втім рівноправність стосунків могла в ті часи забезпечуватися тільки, так би мовити, військовим паритетом. Українці витратили на це принаймні одне-півтора століття. Становлення паритету пов’язане з виникненням козацтва. Показово, що спочатку Литва і Польща санкціонували військову організацію козацтва і використовували його для захисту своїх володінь від орд степових кочовиків. Козацтво в XVI ст. стає великою силою, оплотом захисту українського народу, а пізніше і його державності.
Найяскравішим виявом козацтва, найповнішим вираженням його духу стала Запорозька Січ. Козаки обрали собі край багатий і найвіддаленіший від польсько-шляхетського гніту, але найближчий до Кримського ханства.
Саме тут і сформувався, за одностайним твердженням відомих істориків М. С. Грушевського, Д. І. Яворницького та інших, тип запорожця — вільного, хороброго і загартованого воїна. «Хто хотів би за християнську віру потрапити на палю, — присягали вони, — хто хотів би прийняти всілякі муки — вступай до наших лав. Не треба смерті боятися, вмирати все рівно один раз»[16].
Запорозьке військо, яке, за свідченням польських літописців, було заведене урядом Речі Посполитої Польської, а насправді тільки отримало від нього значно пізніше санкцію, стало оплотом Польщі проти Криму. Водночас як народне військо, що поповнювалося переважно вихідцями з України, воно стало головною опорою її народу.
Політичні інтереси Запорожжя і Кримського ханства нерідко перепліталися настільки тісно, що протягом своєї історії Запорожжя ставало до Криму поперемінно у становище ворога, союзника і підданого. Це твердження дореволюційного російського історика Л. Львова має повну підставу. Так, час від виходу Кримського улусу зі складу Золотої Орди у 1437 р. та створення Кримського ханства і до підкорення його Туреччиною у 1475 р. був дуже сприятливий для мирних відносин. На думку видатного дослідника історії козацтва Д. І. Яворницького, хан Хаджі-Гірей (бл. 1420–1466) покровительствує християнським монастирям і торгівлі. Можна припустити, що спроби жити в мирі з північними сусідами були зумовлені незакінченими рахунками між ордами і боротьбою за владу Водночас торгівля невільниками з України, Польщі, Московії стала джерелом збагачення. Про страшні наслідки набігів татар у XVI–XVII ст. свідчать літописні дані, оповіді очевидців, різні історичні джерела. Під час двотижневого набігу татар на українські землі інколи захоплювалося 50 тисяч мирного населення. Українці найбільше страждали від них.
Д. Яворницький в «Історії запорозьких козаків» наводить слова свідка тих подій М. Литвина (близько 1550 р.): «...бачачи, яка величезна кількість невільників-християн щороку йде в Крим, один міняйло-єврей, що сидів біля брами Тавріди, здивовано питав у них, невже в їхніх країнах усе ще залишаються люди»[17]. Дійсно, не минало й року, щоб татари не нападали на Україну та інші сусідні землі. Так, 1515, 1537, 1589, 1593, 1640, 1666, 1671 рр. позначені особливо страшними набігами. Татари забирали в неволю по 5, 8, 15 і навіть 55 тисяч християн[18]. Кафа (Феодосія) була головним ринком невільників. Бранців, закутих один з одним за шию, продавали партіями з прилюдного торгу.
Учений XVII ст., ректор Києво-Могилянської Академії Іоаникій Галятовський вказував на нестерпне становище невільників[19]. Жахливою була доля тих бранців (дорослих чоловіків), які потрапляли на турецькі судна — кадриги чи галери, звані запорозькими козаками каторгами.
Дещо іншим було становище бранців, проданих у рабство на територію Кримського ханства. По-перше, кримські татари з повагою ставилися до іновірців. По-друге, вражає ставлення до жінки. Так, якщо бранка народжувала дитину, вона з цього часу ставала вільною. По-третє, в Криму раб мав право після семи років праці на хазяїна відкупитись або за свої зароблені у рабстві гроші, або за гроші родичів чи побратимів.
16
17