Таке рішення Верховної Ради Російської Федерації не може кваліфікуватися інакше, як грубе нехтування загальновизнаних принципів і норм міжнародного права, зокрема пункту 4 статті 2 Статуту ООН, шо є явним посяганням на територіальну недоторканість України, втручанням у її внутрішні та зовнішні справи і є несумісним з цілями та принципами Організації Об’єднаних Націй. Це рішення є також грубим порушенням зобов’язань, що випливають з членства Росії в ООН, участі в Нараді з питань безпеки і співробітництва в Європі, з двосторонніх українсько-російських угод, зокрема Договору між Україною і Російською Федерацією від 19 листопада 1990 року, зареєстрованого в Секретаріаті ООН відповідно до Статуту Оріанізації, згідно зі статтею 6 якого «Високі Договірні Сторони визнають і поважають територіальну цілісність України і Росії».
Реалізація зазначеного рішення Верховної Ради Російської Федерації російськими органами призвела б до адекватних дій з боку України з метою захисту свого суверенітету і територіальної цілісності. Розвиток ситуації, що склалася у зв’язку з цим, може стати загрозою для міжнародного миру та безпеки.
Україна розглядає зазначене рішення Верховної Ради Російської Федерації як таке, що не має жодних юридичних підстав і не породжує будь-яких правових наслідків для України. Питання статусу міста Севастополя є виключною компетенцією України. З 1954 року, після передачі Кримської області із складу Росії до складу України уповноваженими на той час органами і згідно з Конституцією РРФСР 1978 року і Конституцією СРСР 1977 року, Севастополь є складовою частиною України як місто республіканського підпорядкування, тобто однією з адміністративно-територіальних одиниць України. Україна, яка проголосила своє бажання жити в мирі, злагоді, взаємоповазі з усіма державами світу, насамперед із своїми сусідами, рішуче відкидає будь-які територіальні претензії до себе і закликає Раду Безпеки Організації Об’єднаних Націй використати увесь свій авторитет з метою скасування протиправного рішення парламенту Російської Федерації, застереження його від подальших рішень, які можуть поставити під загрозу міжнародний мир та безпеку в усьому світі, і дати кваліфікацію рішенню Верховної Ради Російської Федерації з точки зору відповідності цілям і принципам Статуту ООН, принципам Хельсінкського Заключного Акта, Паризької Хартії для нової Європи та іншим основоположним принципам міжнародного права.
Анатолій Зленко,
міністр закордонних справ України
Політика і час — 1993. — № 7. — с.80–81
Рада Безпеки розглянула листи Постійного представника України від 13 і 16 липня 1993 року на ім’я Голови Ради (s/26075 I s/26100), що супроводжують заяву Президента України стосовно постанови Верховної Ради Російської Федерації від 9 липня 1993 року з приводу Севастополя, і лист Міністра закордонних справ України з цього питання.
Рада Безпеки розглянула також листа Постійного представника Російської Федерації від 19 липня 1993 року (s/26109), що супроводжує заяву Міністерства закордонних справ Російської Федерації стосовно вищезгаданої постанови.
Рада Безпеки поділяє глибоку стурбованість і вітає позицію, висловлену Президентом і Міністром закордонних справ України стосовно постанови Верховної Ради Російської Федерації. В цьому зв’язку вона вітає також позицію, яку зайняло Міністерство закордонних справ Російської Федерації від імені уряду Російської Федерації.
Рада Безпеки підтверджує в цьому зв’язку територіальну цілісність України відповідно до Статуту Організації Об’єднаних Націй. Рада Безпеки нагадує, що в Договорі між Російською Федерацією і Україною, підписаному в Києві 19 листопада 1990 року, Високі Договірні Сторони взяли на себе зобов’язання поважати територіальну цілісність одна одної в рамках існуючих між ними на цей час кордонів. Постанова Верховної Ради Російської Федерації є несумісною з цим зобов’язанням, так само як і з цілями і принципами Статуту Організації Об’єднаних Націй, і не має сили.