Пам’ятаю, ще після війни 1941–1945 років на картах штурму Перекопу, крім дивізії Блюхера, вказувалися допоміжні військові частини — понтонні батальйони, телефонні роти тощо. Робилося геть усе, аби не згадувати армію Махна, яка, по суті, й брала Крим у 1920 році. Бо куди ж могла дітися 80–100-тисячна армія Махна, яку він мав восени 1920-го? Та й інші джерела засвідчують саме таке: головною військовою потугою, яка восени 1920 року захопила Крим, була армія Махна. Червона армія змогла надати Несторові Івановичу допомогу лише в кількості 15–20 тисяч осіб. Хоча вона постійно стягувала до Криму свої дивізії для іншого завдання. Сьогодні Велика Радянська Енциклопедія (третє видання), том 19, у матеріалі «Перекопсько-Чонгарська операція 1920» наводить десятки більшовицьких дивізій і цілі армії, які не мають нічого спільного зі взяттям Криму у 1920 році. Брешуть потужно, відверто. Перевірити більшовиків нікому. Про армію Махна мовчать, мов заціпило…
Перейдемо до незаперечних фактів. Червона армія влітку 1920-го зазнала великих втрату боях за Україну та Польщу. Ось як про те оповідав Ісаак Бабель у своїй праці «Конармия», яку написав по гарячих слідах походу більшовиків на Польщу 1920 року: «Тридцать первого числа случилась атака при Чесниках. Эскадроны скопились в лесу возле деревни и в шестом часу вечера кинулись на неприятеля. Он ждал нас на возвышенности… Пулеметы противника палили с двадцати шагов, раненные (і вбиті. — В.Б.) упали в наших рядах. Мы растоптали их и ударились об неприятеля, но каре его не дрогнуло, тогда мы убежали» [245, с. 9].
Тобто майже всі війська більшовицьких Західного та Південно-Західного фронтів відводилися або втікали небоєздатними. Навіть уславлена Кінна армія С.М. Будьонного відступала з Польщі в переполовиненому складі.
«В конце июля — начале августа 1920 1-я К(онная) а(рмия) вела тяжёлые бои под Львовом, а затем в конце авг(уста) — начале сент(ября) в р(айо)не Замостья, откуда была выведена в резерв и направлена на Южный фронт для действий против белогвард(ейских) войск ген(ерала) Врангеля» [25, т. 13, с. 31].
Генерал-лейтенант Врангель мав у Криму в кінці 1920 року, перед взяттям півострова більшовиками, армію не меншу за 100-120 тисяч шабель і багнетів. Бо вивіз із Криму до Туреччини більше 80 тисяч людей. Якщо серед евакуйованих було хоча би половина військових, то навіть в такому разі «чорний барон» вивіз із Криму більше 40 тисяч офіцерів і солдатів.
«Поспешно отходившим белогвардейцам удалось оторваться от сов(етских) войск на 1–2 перехода (???). С помощью франц(узских) кораблей до 80 тыс. солдат, офицеров и гражданских беженцев были эвакуированы в Турцию. 15 нояб(ря) без боёв были освобождены Севастополь и Феодосия, 16 нояб(ря) Керчь и 17 нояб(ря) Ялта…» [25, т. 19, с. 383–384].
Звернімо увагу, генерал-лейтенант Врангель міг евакуювати свою армію з Криму без поспіху, бо мав у резерві «1–2 перехода». Це твердження радянської енциклопедії, а не домисли. Тобто, якщо врахувати, що більшовицькі історики весь той період перебрехали, то Врангель, напевно, вивіз із Криму армію не меншу 100 тисяч вояків. А радянські кінофільми про «втечу білогвардійців з Криму» — є суцільною брехнею-вигадкою.
Із цього виходить, що генерал-лейтенант П.М. Врангель тримав на Перекопі, Чонгарі, Сивашу та Ішуні армію у 50–70 тисяч шабель та багнетів. Тобто, щоби здолати опір білогвардійців, більшовики мали протиставити їм не меншу армію. А в них у жовтні місяці таких сил на Півдні України не було. Послухаємо Лева Троцького: «Нельзя не отметить, что одной из причин тех чрезвычайных размеров, которые приняла катастрофа под Варшавой (13–25 серпня 1920 р. — В.Б.), явилось поведение командования южной группы советских армий с направлением на Львов…
Наши армии откатились на четыреста и более километров…
— Что мы имеем на Западном фронте? — возражал я. — Морально разбитые кадры, в которые теперь влито сырое человеческое тесто. С такой армией воевать нельзя…» [244, с. 436].
А ось як описала Варшавський розгром більшовицьких військ Велика Радянська Енциклопедія (третє видання):
«К 25 августа (1920 року. — В.Б.) гл(авные) силы 15-й, 3-й и 16-й армий с большими потерями отошли (втекли. — В.Б.) в р(ай)он Липска, восточнее Белостока и Брест-Литовска. 4-я армия с 3-м конным корпусом и 2 дивизии 15 армии, израсходовав все боеприпасы, были вынуждены интернироваться в Вост(очной) Пруссии». [25, т. 4, с. 318].
В такому стані перебувала Червона армія у вересні місяці 1920 року. Ми з цього приводу наводили слова Лева Троцького. Думаю, він своє дитя оббріхувати не міг. У той час, коли в Нестора Махна під рукою була цілком боєздатна, відмобілізована 100 000-на армія. І більшовики (Ленін і Троцький) про те знали.