Хоч масштаби збройної боротьби в 1951 р. були набагато скромнішими, ніж у попередні роки, проте радянським спецслужбам все ж доводилося долати організований опір. У серпні 1951 р. МГБ розшукувало на території України 1514 повстанців…
Важливим елементом остаточного придушення визвольного руху стало посилене «полювання» на керівників підпілля. Членів Головного проводу розшукувало 6 оперативних груп, які налічували 82 оперпрацівники, 65 офіцерів і 1224 солдати внутрішніх військ МГБ. Керівників крайових, надрайонних і районних проводів розшукували 115 оперативних груп.
Бойові операції супроводжувалися черговим сплеском депортацій, До кінця 1951 р. на Сибір було вивезено ще майже 19 000 осіб, а на початку 1952 р. — чергові 3 000 селян…» [250, с. 485–486].
5 березня 1953 р. помер Сталін, і в Москві почалася жорстока боротьба за владу. Це, звичайно, позначилося на боротьбі комуністичної влади з українським підпіллям. Та то не є тема нашого дослідження. В одній книзі не можна охопити все. Сподіваюся, читачі мене зрозуміють.
Пробачте за черговий відхід від теми…
Отож, нова московська влада люто переслідувала український рух опору на чолі з Василем Куком.
У липні 1953 року більшовицькому МВД вдалося (за допомогою зрадника «Скоба») захопити на Хмельниччині члена центрального Проводу Галасу — «Орлана». Не будемо переповідати, як те сталося.
«При обшуках у В. Галаси було знайдено записник із шифрами, кодами, лініями зв’язку до В. Кука. Тепер питання взяття «Лемеша» стало справою найближчої перспективи» [250, с. 492].
24 травня 1954 року Василя Кука та його дружину У. Крюченко за допомогою зрадника — зв’язкового криївки — заарештували на межі Львівської і Тернопільської областей.
Оскільки ми про Уляну Крюченко не говорили, то слід сказати дещо й про неї.
Уляна Никифорівна (Ничипорівна) Крюченко народилася 1920 року в с. Оленівці Солонянського району Дніпропетровської області. Однак в її метриці зазначалося, що вона появилася на світ в с. Сурсько-Литовське Дніпропетровського району. Це трапилося тому, що незадовго до її народження батьки переїхали в с. Оленівці, а коли в сім’ї дочекалися поповнення, то тато зареєстрував немовля за попереднім місцем проживання… Уляна закінчила 8 класів середньої школи і 1936 року вступила на робітничий факультет при Дніпропетровському транспортному інституті, після закінчення якого у 1939 р. стала студенткою цього вишу. До початку війни між Німеччиною і СРСР У. Крюченко закінчила… (2 курси Дніпропетровського інституту інженерів залізничного транспорту, факультет «Мости і тунелі». — В.Б.).
У 1941 р., коли німці окупували Дніпропетровськ, в ньому почали діяти підпільники ОУН, які прибули з Західної України, У. Крюченко встановила з ними зв’язок…
З 1954 по 1959 рік на тому ж факультеті і в тому ж інституті довелося навчатися мені. Мушу зазначити, що в ті роки, при консерватизмі інституту, факультет «Мости і тунелі» вносив певний дискомфорт в його життя. Адміністрація вишу на ту пору не знала, що з нами, напівлояльними до системи, робити?!. Саме тому в 1957–58 роках поміняли керівництво факультету та інституту…
Однак повернімося до теми.
«Работая на Востоке (України, у Дніпропетровську. — В.Б.), Василий Кук встретил и свою половину, разделившую с ним все тяготы подпольной борьбы и захваченной вместе с ним в мае 1954 года… В 1942-м они с В. Куком, как говорят в Украине, «стали на рушник», и жена получила от В. Кука псевдоним «Оксана»… В 1947 году у супругов родился сын Юрий…» [252, Інтернет].
Із 1954 року до 1960-го подружжя Куків сиділо в радянській тюрмі.
Свої ж звинувачували Василя Кука, як казали, у колабораціонізмі, тобто у співпраці з більшовицькою владою та за листа, якого він написав у 1960 році. Називалося те звернення так: «Відкритий лист В. Кука до Ярослава Стецька, Миколи Лебедя, Степана Левковського, Дарії Ребет, Івана Гриньоха та всіх українців, що живуть за кордоном!»
Не будемо цитувати всього листа. Зацитуємо тільки останній абзац.
«Друзі! Не зв’язуйтесь ні з якою діяльністю проти нашого народу, не дозволяйте себе далі обманювати і використовувати в чужих для вас самих і вашого народу інтересах. Всю свою діяльність в еміграції спрямовуйте на те, щоб не закривати собі шлях на батьківщину. Зі щирим привітом і повагою В. Кук» [252, Інтернет].