3.5. Україна: погляд крізь роки
Напередодні минулорічного святкування Дня незалежності газета “Труд” надрукувала дві невеличкі замітки стосовно сьогоднішнього стану справ і перспектив українського народу. Замітка “По уровню жизни Украина на 80-м месте” досить ґрунтовно показала “досягнення” української владної “еліти” за 11 років правління. “У черговій доповіді стосовно розвитку людства, — пише газета, — співробітники Програми розвитку, що діє при ООН, зокрема наголошують на значному погіршенні умов життя в країнах колишнього Радянського Союзу. Серед 173 країн світу Україна посіла 80 місце, знизившись за роки незалежності приблизно на 20 позицій. Щоправда, Міністерство закордонних справ України вважає, що експерти недооцінили нашу країну й використали застарілі дані”. Список очолюють Норвегія, Швеція й Канада, США на 6 місці, а Великобританія на 13. Серед пострадянських республік: Естонія — 42 місце, Литва — 49, Латвія — 53, Росія — 60. З країн колишнього соціалістичного табору (після України) розмістилися Молдова — 105 місце і Таджикистан — 112.
Газета “Голос України” пише: “Ми серед світових лідерів. За корумпованістю”. Так називається стаття, в якій повідомляється: “За даними організації “Тренспересфі інтернешенл”, Україна у списку найкорумпованіших країн посідає 85-те місце із 102 (чим нижча позиція, тим вищий рівень корумпованості). Крім України, з індексом корумпованості 2,4 на 85-му місці — Грузія та В’єтнам”.
Ще одна стаття газети “Труд”: “Через 120 лет Украйна обезлюднеет”. Тут — інші дуже песимістичні статистичні відомості про Україну. Наведені дані просто вражають: “За перші шість місяців 2002 року кількість населення України скоротилася майже на 200 тисяч чоловік. Кількість померлих перевищує кількість народжених у всіх регіонах України, до того ж багато наших громадян емігрують. Якщо так триватиме й надалі, то через 120 років жити в нашій країні буде нікому”. Станом на 1 липня 2002 року, за даними Держкомстату, в Україні проживає 48,15 млн чоловік.
Факти будуть ще вражаючішими, якщо бодай стисло проаналізувати показники статистичної звітності щодо стану економіки за період 1990-2000 роки.
1. Промислове забезпечення сільського господарства. Зменшилося виробництво: тракторів у 26,3 раза; тракторних сівалок у 28,6; рядових жаток у 65,3; кормодробарок у 21,3; автонапувалок для великої рогатої худоби у 26,9; мінеральних добрив у 2,1; хімічних засобів захисту рослин у 45,9 раза.
2. Виробництво автомобілів знизилось у 6,1 раза; металорізальних верстатів у 28,1; ковальсько-пресових машин у 30,4; вугільних очисних комбайнів у 7,4; рудникових електровозів у 14,6; велосипедів у 148,1; мотоциклів у 567,3; фотоапаратів у 375 разів.
3. Виробництво радіоприймальних пристроїв зменшилось у 21,3 раза; телевізорів у 60,5; магнітофонів у 352; персональних комп’ютерів у 5,1 раза.
4. Виробництво бавовняних тканин знизилось у 15,3 раза; вовняних тканин у 11,1; лляних тканин у 29,8; шовкових у 41; панчішно-шкарпеткових виробів у 11,1; білизняного трикотажу в 37,3; верхнього трикотажу в 9,9; взуття в 14,6 раза.
5. Зменшилося виробництво м’яса в 6,8 раза; ковбасних виробів у 5,1; тваринного масла в 3,3; борошна в 2,5; продукції з незбираного молока в 9,2; жирних сирів у 2,7; цукру-піску в 3,8; крупів у 3,3; консервів у 3,8 раза.
6. Виробництво препаратів для лікування серцево-судинних захворювань зменшилося у 2,4 раза; протитуберкульозних препаратів у 5; вітамінних препаратів у 4,3 раза.
Останніми роками значно знизилося виробництво продукції машинобудування, металообробки, легкої промисловості, збільшилося — чорної металургії, паливної промисловості та електроенергетики. Тобто, згідно з планами колонізаторів, місцевий колоніальний уряд перетворив промисловість України з наукомісткої на переважно сировинну, зі спадом виробництва в усіх галузях. Якщо середньорічна кількість промислово-виробничого персоналу становила в 1990 році понад 7 млн чол., то в 1999 році — 3,9 млн чол., безробітними були 3,1 млн чол.
До цього додамо, що паралельно зі спадом виробництва відбувалося спрощення його структури, тобто почало різко скорочуватися виробництво продукції обробної промисловості та високотехнологічних виробництв у її складі. Ми бачимо, як в Україні здійснюється політика деіндустріалізації, руйнації наукомістких виробництв і відповідної інфраструктури, підрив самих основ суверенного існування і шансів на самостійний розвиток. Різко зріс борг України, який на сьогодні становить майже 14 млрд доларів. Неабияку роль відіграє також щорічне вивезення капіталу.