Ідея терору й депопуляції населення належить масонському ордену Ілюмінатів. Як пите Неста Вебстер, під час Французької революції було прийнято рішення зменшити населення Франції з 25 млн до 14 млн чоловік. Згадаймо тепер 1921-1923 рр., коли було знищено 4,5 млн жителів СРСР; згадаймо голодомор 30-х років, і сьогодення, коли щороку в Росії населення в середньому зменшується на 750 тисяч чоловік, а в Україні — на 250 тисяч чоловік, — тоді ми зрозуміємо, хто ж стоїть за депопуляцією слов’янського населення.
Ілюмінізм — соціалізм — анархізм — мондіалізм — лібералізм — новий світовий порядок — глобалізм, — все це не що інше, як ідеології досягнення світового панування.
Соціалізм у його комуністичному варіанті був одним із найграндіозніших — і водночас найфатальніших і найтрагічніших — експериментів, які будь-коли розпочиналися в історії людства. В основі цього експерименту був намір створити нове людство, нове суспільство, досягти тотального здійснення свободи й рівності в рамках радикального атеїзму.
Утопізм комунізму, як справедливо зауважує німецький філософ Гюнтер Рормозер у книзі “Криза лібералізму”, полягає в тому, що він “...вступив на арену з претензіями створити щось таке, чого до нього ще ніколи не було в історії, а саме: створити “нову людину”, людину “соціалістичного типу”, тобто створити людину з абсолютно новими потребами, новим способом мислення і життя, новим світоглядом і новою етикою. Ця людина повинна була б назавжди перебороти матеріалістичність, егоїзм та індивідуалізм, що є типовими для західного, так званого ліберально-капіталістичного суспільства.
Водночас обидві ідеології — комунізм і лібералізм — “належать до проекту Нового часу, обидві вони — продукт європейського просвітництва”. Причому, комунізм має своїм попередником “ілюмінізм” і бере початок від масонського ордену Ілюмінатів, який є ідейним виразником певних сил, що стоять за перманентною світовою революцією; її метою є досягнення світового панування.
Цікаво, що на зміну комунізмові якраз через два століття в 1989 році прийшов лібералізм. Він знову збирається поставити експеримент у країнах Східної Європи, але тепер уже західні вчителі виховуватимуть в нас матеріалістичність, егоїзм та індивідуалізм. Масонський лозунг “Свобода. Рівність. Братерство” тепер замінено на інші: “Права людини”, “Загальнолюдські цінності”, “Демократія”, “Свобода слова” тощо.
Як і раніше, за масонами стоять фінансові олігархи, або Фінансовий Інтернаціонал.
26 січня 1938 року Христіан Раковський, масон 33 ступеня посвячення, на допиті, який вів слідчий НКВС Г. Кузьмін (Дюваль), сказав: “Не знаю, чи звернули ви увагу на схожість між Фінансовим Інтернаціоналом і Інтернаціоналом пролетарським; я б сказав, що один є зворотним боком іншого, і цим зворотним боком є пролетарський як модерніший за фінансовий... Об’єктивно вони ідентичні. Комінтерн, що дублюється реформістським рухом і усім синдикалізмом, викликає анархію виробництва, інфляцію, злидні й безнадію в масах; фінанси, переважно Фінансовий Інтернаціонал, що свідомо чи несвідомо дублюється приватними фінансами, створює ті ж самі суперечності, але ще в більшій кількості... Тепер ми змогли б уже здогадатися про причини, через які Маркс сховав фінансові суперечності, які не могли б сховатися від його проникливого погляду, якби у фінансів не було спільника, вплив якого — об’єктивно-революційний — вже тоді був надзвичайно відчутний”.
Не важко помітити, наскільки схожі дійові особи і як збігаються наслідки революційних подій початку XX ст. і оксамитової революції кінця XX століття. Фінансовий інтернаціонал замінили Міжнародний валютний фонд (МВФ), Світовий банк, Федеральна резервна система США, вимоги і дії яких призводять до тих самих наслідків.
Неоліберальна реформа в Росії й Україні здійснюється за типовою схемою МВФ майже 10 років. Російськими та зарубіжними вченими накопичено й систематизовано величезний матеріал, який свідчить: “...Зміни, явлені під час ультраліберальної революції, в господарстві країни призвели до паралічу виробництва, деградації основної системи життєзабезпечення, прискореної ерозії усієї технологічної інфраструктури Росії. Такий результат викликаний не тільки помилками, крадіжками й некомпетентністю окремих чиновників. Основна причина — у фундаментальній невідповідності політики, що здійснювалася, реальним умовам російської економіки та цивілізаційним характеристикам нашого суспільства.