Інтелектуальна спільнота України має активно протидіяти розробленим у США доктринам “Нового світового порядку”, облаштованим під “військовою парасолею” НАТО, відвертому бажанню сильних країн світу перетворити нові незалежні держави, зокрема й Україну, в неоколоніальні сировинні придатки країн “золотого мільярда”.
Неодмінним принцип демократії, за Платоном, є свобода. Якщо ж демократія вбачає під свободою анархію, коли кожен робить все, що йому заманеться, то демократія приречена на глибоку кризу. Платон і Сократ вважали, що демократія сама потрапляє в кризу, а не призводять її до цього вороги демократії. Анархія стає нестерпною для людей і на зміну їй приходить тиранія. Згідно з Платоном, демократичне суспільство передбачає свободу громадян вибирати спосіб життя, який вони хочуть, а також свободу участі в політичному житті. Проте зловживання свободою призводить демократію до загибелі.
Історична катастрофа українців у сучасній ситуації полягає в тому, що втрачено зв’язок між свободою та моральністю. Через те необхідно збагнути і, зрештою, ми це зрозуміємо, що фінансові олігархи (Міжнародний валютний фонд. Світовий банк і ті банки, а за ними люди, що фінансували комунізм і лібералізм) хочуть одного: світового панування завдяки створенню нового світового порядку.
Американський народ бореться проти фінансових олігархів (страйки в Сієтлі, Празі, Давосі, підготовка до бойкотування засідання МВФ у Вашингтоні), проти глобалізації.
Об’єднані зусилля людей, свідомих громадян світу повинні спрямовуватися на гармонізацію відносин між націями й народностями, релігійними конфесіями, на недопущення злиднів та екологічних катастроф.
Підписана В. Путіним 6 січня 2000 р. нова “Концепция национальной безопасности” знаменує собою новий ракурс у російській політиці національної безпеки. Згідно з нею, НАТО і СІЛА стають джерелами зростання загрози; розширено умови, за яких вважається можливим завдання першого ядерного удару; наголошується на необхідності широкого й рішучого зміцнення військової сфери за рахунок інших сфер політики.
Антизахідні настрої, які чітко простежуються у новій концепції безпеки і реальній політичній практиці, знаходять схвальні відгуки в суспільстві. Рішуча силова політика президента Путіна підтримується керівниками більшості регіонів, православної церкви та фінансовими олігархами. Єльцин прийшов до влади як “друг Заходу” і початок його правління був пов’язаний з надіями на глибоку демократизацію й оздоровлення економіки. Одночасно з катастрофічним спадом в економіці на передній план вийшли ті фундаментальні розходження щодо “нового світового порядку”, які сьогодні характеризують ставлення Росії до Заходу.
Очевидно, настав час визначитися з пріоритетами і народові України. Важливо відкрити людям очі на події, що відбуваються за сценарієм деструктивних сил, які Олександр Ігнатов назвав хасидсько-парамасонськими.
Але що чекає на людство і на наш багатостраждальний український народ?
Сучасні західні аналітики дещо розгубилися перед феноменом технологічної революції саме тому, що вона втратила ці критерії, а в суспільній свідомості українців день сьогоднішній, як не дивно, значно поступається дню вчорашньому. І якщо наш уряд так слухняно виконує поради західних учителів, то за приклад можна назвати слова видатного американського філософа та письменника минулого століття Ралфа Уолдо Емерсона: “Істинний показник цивілізації — не рівень багатства, не величина міст і, навіть, не високий рівень урожаю, а людський фактор, що ґрунтується на вихованні особистості в країні”. Це чіткий, зрозумілий і високоморальний критерій. Він ставить у центр прогресу розвиток усього кращого, що закладено в людині природою, і визначає рівень цивілізації саме цим показником.
Свого часу Франклін Рузвельт висунув своє розуміння мети суспільного розвитку: “Наш прогрес вимірюється не достатком тих, хто вже має багато, а тим, чи здатні ми достатньо забезпечити тих, хто має дуже мало”. Якби наші можновладці прислухалися до цих слів і спробували застосувати ці два критерії до сучасного українського суспільства, то, напевно, дійшли б дуже песимістичних висновків.
Емерсон і Рузвельт декларували певний соціальний ідеал. Цей ідеал базується на приватній власності і має певну духовну модель, яка не зводить справу до отримання життєвих благ і гонитви за грошима, а тим паче до зневаги бідної частини суспільства.