Гетьман і його оточення розуміли, що в тій боротьбі, яка розпочалася між більшовизмом і Україною, визначальну роль може відіграти лише та соціальна верства, що є власником засобів виробництва і продуцентом водночас. Такою верствою могло стати відновлене в новітній час козацтво, яке, спираючись на традиції вільного володіння землею і зброєю, могло бути вкрай зацікавленим в існуванні інститутів приватної власності на землю і стабільної національної державності, яка захищала б ці інститути. Створення міцного організованого козацького стану мало сприяти врегулюванню розмірів землеволодіння, приватної та спадкової власності на землю, утвердженню права володіння землею залежно від участі в боротьбі із зовнішнім ворогом і забезпечення кордонів Української Держави. У цьому контексті цілком логічно відновлення історично-традиційного Гетьманату 29 квітня 1918 р. призвело до відродження козацтва як стану, який був основою існування першої козацької державності. Козацтво постало знову на підставі закону — універсалу Гетьмана Всієї України 16 жовтня 1917 р.
Цей комплекс соціально-економічних заходів спрямований на захист інтересів української землевласницької верстви фактично означав короткочасну реалізацію ідей аграризму на українському ґрунті. Учення аграризму в його насамперед центрально-східноєвропейському варіанті відіграло величезну роль в утвердженні стабільності новопосталих держав і збереження національної ідентичності. Саме тому воно було таким притягальним для «хліборобської» концепції В. Липинського та його послідовників. В умовах інтенсивного поширення ідей аграризму в повоєнній Європі її адепти із середовища українського консервативного політикуму високо оцінили досвід аграрних перетворень за добу Гетьманату. «Ідея аграризму буйно почала виростати на Україні за час нормального існування Української Держави в 1918 р.», — констатували лідери Союзу українських хліборобів у Чехословацькій Республіці Й. Мельник і П. Запорожець. Для цих діячів саме український хліборобський рух, органічно вписуючись в європейський контекст аграризму, мав опанувати ситуацію в Україні. «З ним сьогоднішнім політикам Європи доведеться говорити»79.
33
Там само. — С. 50.
34
Липинський В. Листи до братів-хліборобів. — С. 39.
35
Липинський В. Україна на переломі. — С. 144.
36
Там само. — С. 193.
37
Окіншевич Л. Український Гетьманат ХVІІ ст. як форма державного ладу // Науковий збірник Українського Вільного Університету. — Мюнхен, 1948. — Т. 5. — С. 99.
38
Липинський В. Україна на переломі. — С. 119—120.
39
Грушевський М. Історія України-Руси. Том ІХ, друга половина. — К., 1931. — С. 1321.
40
Липинський В. Україна на переломі. — С. 43.
41
Там само. — С. 173.
42
Липинський В. Листи до братів-хліборобів. Про ідею і організацію українського монархізму. — Київ — Філадельфія, 1995. — С. 299.
43
Історія українського селянства. — Т. І. — К., 2006. — С. 225.
44
Там само. — С. 234.
45
Оглоблін О. Династична ідея в державницько-політичній думці України-Гетьманщини XVII—XVIII ст. // Державницька думка. — 1951. — № 4. — С. 40—52.
46
Там само. — С. 162.
47
Т. Мацьків. Гетьман Іван Мазепа в західноєвропейських джерелах 1687—1709. — Мюнхен, 1988. — С. 10.
48
В’ячеслав Липинський. Листування. Повне зібрання творів, архів, студії: Архів. Листування. — Т. 1. — Київ — Філадельфія, 2003. — С. 162.
49
Там само.
50
В’ячеслав Липинський. Листування. Повне зібрання творів, архів, студії: Архів. Листування. — Т. 1. — Київ — Філадельфія, 2003. — Там само. — С. 163.
51
В’ячеслав Липинський. Листування. Повне зібрання творів, архів, студії: Архів. Листування. — Т. 1. — Київ — Філадельфія, 2003. — Там само. — С. 163.
52