Посполите рушення («Немає грошей найнять жовніра?...») — Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 76 зв.—77
До художника («Із тебе художник ніякий, мій пане. ») Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн Swiat ро czgsci przeyzrany арк. 81
Сусіди («Скаргу подав раз сусід на сусіда..»).— Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 81 зв.—82.
Піють півні («В хлопа питає жовнір, чи світало...»).— Подається у перекладі В. І. Крекотня за кн.: Swiat ро czgsci przeyzrany, арк. 82.
Климент і й З ІНО В І їВ
Климентій Зіновіїв (середина XVII ст.— після 1717) вчився, мабуть, у Києво-Могилянській колегії; замолоду постригся в ченці; мандрував, збираючи милостиню для монастиря, обійшов всю Україну, побував у Росії і в Польщі. Уклав рукописну книжку яка містить його власні вірші і записи народних приповідок. Вважають, що книжка ця виникла між 1700 і 1709 pp., хоч твори писалися протягом тривалого часу У віршах, переважно епіграматичного характеру, досить, повно відображене тогочасне життя народу — ремісників, наймитів-бурлак, козаків, духівництва, гендлярів, урядовців; описано різноманітні ремесла, промисли. Повне видання його творів: Климентій Зіновіїв. Вірші. Приповісті посполиті. К., 1971.
Вірші подаються за цим виданням. Зазначаємо номери, під якими вони йдуть у збірці Климептія у виданні 1971 р.
О людєх правдивих і х о т я щ и х правди научитися н а у к а, № 2.
О смерті, № 12.
О волочащихся ч е р н ц я х по містах, по школах і по корчемних двора х, № 55.
О д р у з і х зичливих, № 70.
О убогих людєх, № 76.
О б о г а т с т в і і о н и щ е т і, № 89.
О у б о г и х і о багатих, № 90.
О урядових людєх, слухаючих ябедников, № 110.
О жонах сварливих і злоязичних, № 132.
О не в м і ю щ и х іоне х о т я щ и х дітей своїх учити на д о б р і ї д і л а, N° 158.
■О ратаях, або теж о п а ш у щ и х хліб л ю д є х, №169.
О музиках, меновите о цимбалістах і о скрипни-к а х, № 174.
О друкарях, що книги друкують, № 183.
О сні царях і о слюсарях,-Ні 193.
О стрільниках, щ 6 стріли козацькії р о б ят ь, і о козаках похвально є, № 204.
Овременах літніх і о з и м ні х, № 237.
О часах погодних і о непогод них, № 238.
О школярах, дрова крадущих, і о школі, № 265.
О соборном т р у. ж д а нії, № 266.
О упадаючих християнєх в неволі басурманськії, № 273.
Вірш, прощені я просящий, до всякого чина ласкавих чительников, № 283.
Се же паки вірш в мі с т о предмови до ласкавих і благо розумних чительников, особливе до в і р ш о -п и с о в,. № 284.
«Грішний автор, або теж викладач віршов сих...», № 285.
«Тому же подобное автор д о к л а д а є т...», № 286.
«С к о л ь к о змогл-ем, в сей книзі віршов п о л о ок и в-є м...», № 287.
гуж даю і о сем б л а го д а р е ні є...», № 288.
«Тот же, що і в предмові вишшей п и д п и с а в с я...», № 289.
«Симконцем сія книга уже ся ко н ч а є т...», № 290.
АНОНІМ
«Слово о збуренії пекла, егда Христос, од мертвих вставши, пекло збурив». ВеликОдна («пасійна») драма, знайдена і вперше опублікована І. Франком («Южнорусская пасхальная драма» -«Киевская старина», 1896, июнь, с. 380—412; июль, с. 1—29; Франка Іван. Зібр. творів. У 50-ти т. К., 1981, т. ЗО, с. 262—311; «Слово про збурення пекла. Українська пасійна драма».— «Записки Наукового товаристіи ім. Шевченка», 1908, т. 81, кн. 1, с. 5—50; Франко Іван. Зібр. творів. У 50-тн т. К-, 1982, т. 37, с. 456—499; І. Франко датує її першою половиною XVII ст.
і відзначає, що п’єса ця «замітна своєю мовою і своїм віршовим розміром»; «вона написана мовою майже чисто народною і розміром, подібним до розміру козацьких дум»; оригінальністю теми вона відрізняється «від усіх відомих нам західноєвропейських, а в тім числі і польських пасійних драм». Відлуння її сюжету в Галичині і на Лівобережжі засвідчує, що драма ції «вже в XVII віці мусила бути часто переписувана і перероблювана...» (Франко Іван. Нарис історії українсько-руської літератури до 1890 p.-Франко Іван. Зібр. творів. У 50-ти т. К-, 1984, т. 41, с. 244—245).
Подається за текстом рукописної збірки Антона Петрушевича з бібліотеки Народного дому у Львові, № 181, с. 25—39; цей текст датується кінцем XVII ст. (Свєнціцький Іл. Опис рукописів Народного дому з колекції Антона Петрушевича. Частина друга (Українсько-руський архів, Льві», 1911, т. 6, с. 194—200). Збірник зберігається у відділі рукописів Львівської наукової бібліотеки ім. Василя Стефаника АН УРСР. Текст опубліковано у статті: Возняк М. Знадібки до української великодної драми.— «Записки Наукового товариства ім. Шевченка», 1927, т. 146, с. 142—-153.
Я куб ГАВАТОВИЧ
Якуб Гаватович (Гават; 1598—1679) —польсько-український письменник. Походив з бідної родини львівських міщан; вчився у львівських школах і Краківській академії; був учителем в Кам’янці Струмиловій, ксьонзом у Бережанах і Вижняках; у 1655 р. під час облоги Львова козаками, брав участь у переговорах з Богданом Хмельницьким; з 1669 р. жив у Львові; автор багатьох польськомовних творів. Дві українські інтермедії вміщено у його польській п’єсі «Трагедія, або Візерунок смерті пресвятого Іоанна Хрестителя...» (Львів, 1619), виставленій в Кам’янці Струмиловій на ярмарку в день Іоанна Хрестителя 1619 р.