21 Святополк (?—894) —правитель Нітранської області; повстав проти князя Ростислава, визнав себе васалом німецького короля і захопив моравський престол. У 871 р. його було вивезено до Німеччини. Повстання, очолюване священиком Славомиром, вигнало німців. Святополк приєднався до повсталих і завдав німцям поразки. 874 р. він уклав мир з німецьким королем Людовіком і визнав себе його васалом. Того ж року, по смерті князя Коцела, Святополк приєднав до Моравії Блатенське князівство і намагався оволодіти всією Паннонією. Роки правління Святополка були часом найбільшого територіального розширення Великої Моравії.
22 В а с и л і й і Константнії.— Йдеться про Василія II Болгаро-бойця, візантійського імператора (976—1025) та про його брата Константи-на VIII, котрий спершу, у 976—1025 pp., правив спільно з Василієм, а потім, у 1025—1028 pp., єдиновладно.
23 Нікола Хрисоверх (Нікола III Хризоверг) —константинопольський патріарх (979—991).
24 С е р г і й,- Йдеться про Сергія II, константинопольського патріарха у 1001 — 1019 pp.
25 Зобравши войсько велико є, ішов до Т а в р и к і ї...
і, Херсон взявши, послав до цесарей, зичачи собі сестри їх А н н и за м а л ж о н к у.— У 986 або 987 р. візантійський імператор Василій II звернувся до Русі по воєнну допомогу. Володимир обіцяв виставити 6000 воїнів, а імператор — віддати йому за жінку свою сестру Анну (963—1011) за умови, що Володимир охреститься. 988 р. Василій з допомогою русичів розгромив військо непокірного вельможі Варди Фоки (?—989), але Анна не поспішала на Русь. Тоді Володимир обложив і захопив Корсунь, який повернув грекам після одруження з Анною.
20 Волос (Велес).— у східнослов’янській поганській міфології бог худоби, чередників та музики. За Б. О. Рибаковим, культ Волоса сягає палеоліту, коли це божество ототожнювалося з Ведмедем, якому поклонялись «хоробрі мисливці, одягнені в шкури тих звірів, що на них вони полювали». За бронзового віку Ведмідь стає богом худоби. Волос був опікуном всього тваринного світу, ріднив людей і тварин. Волос сприяв також волхвам, навчаючи їх лікувати худобу, та чередникам, навчаючи їх грати на сопілках. Волос мав синів — Велетів.
27 Ладо (Лад) — у східнослов’янській поганській міфології бог шлюбу, родинної злагоди та благополуччя; чоловік богині Лади. Свято Лада відзначалося з 25 травня по 25 червня; в жертву йому приносили білого півня — символ подружньої вірності.
28 Купало (Купайло) —у слов’янській поганській міфології бог родючості, врожайного літа, цілющих рослин та добробуту. Свято Купали
з ігрищами поклонінням вогню й воді відзначалося в ніч з 23 на 24 червня.
29 Коляда — у слов’янській поганській міфології богиня неба, мати Сонця, жінка Дажбога.
30 Тур — у східнослов’янській поганській міфології бог сили, лицарської честі, захисник воїнів і чередників; забезпечував єднання неба і землі. У деяких слов’янських племен — бог сонця. Зображався як багаторогий бик із золотою шерстю, тур-олень, золоте барило з рогами тощо.
31 Се м а р гл (Симаргл)—у слов’янській поганській міфології бог вогню.
32 А там, нижей порогов, приплинув до єдиної гори високої, которую Перуном і тепер зовуть.— Йдеться про один із порогів на Дніпрі.
33 Тмуторокань (Тмутаракань) — столиця Тмутараканського князівства на Таманському півострові, що вперше згадується в літописах під 988 р.
34 Судислав (? —1063) — син Володимира Святославича, псковський князь.
35 ... духа свойого около року 1016 оддав...— Володимир Святославич помер в 1015 р.
[Житіє князів Бориса і Гліба]. Подається за текстом другої половини XVII ст., який зберігається у ЦНБ, шифр 287 П/126 С, арк. 476—479.
1 Сербська земля — східне узбережжя Адріатичного моря. З давніх давен тут жили іллірійські, фракійські, а згодом кельтські племена. Завоювання Балканського півострова римлянами у 229 р. до н. е.— 106 р. н. е. призвело до романізації цих племен. У VI—VII ст. цю територію заселили слов’яни; у VIII—X ст. виникли перші їхні князівства — Рашка, Зета, Тревунія, Хум, Боснія. У другій полонині IX ст. серби прийняли християнство за православним обрядом. У середині X ст. виникло перше велике державне об’єднання — Сербське князівство, очолене князем Чаславом Клопи-мировичем. До нього ввійшли Рашка, Дукля, Тревунія і частина Боснії.
2 Карвацька земля (Хорватія) —північно-східне узбережжя Адріатичного моря. Спершу заселена іллірійцями, потім кельтами. У І ст. до н. е. захоплена Римом, а в 359 р.— Візантією, у VI—VII ст. територію Хорватії заселили слов’яни, у VIII ст.— франки, а з кінця IX вона здобула незалежність. У X ст. тут поширилося християнство католицького обряду.