/Про Леонтія Карповича]—Подається у перекладі з церковнослов’янської мови В. І. Крекотня за публікацією: «Архив Юго-Западной России», 1887, т. 7, ч і, с. 57—59.
1 Ісайя Трофиміус (Трофимоїжч Козловський; ?—1651) —церковний і освітній діяч, вчився у Віденській братській школі і Замоиській Академії. Повернувшись до Вільна, постригся в ченці і став учителем,
з 1631 р—у Києві. Один із сподвижників Петра Могили; перший ректор Києво-Мої илянської колегії.
/Про робітника, засипаного землею] — Подається у перекладі з церковнослов’янської мови В. І. Крекотня за публікацією: «Архив Юго-Западной России», 1887, т. 7, ч. 1, с. 70—72.
1 Богуслав Б о к ш а - Р а до ш е в с ь к и й (? —1639) — київський католицький єпископ (1618—1633).
2 Чорногородка — село на північний схід від Фастова на річці Ірпінь; належало київському католицькому єпископству.
ІУтаєні гроші] — Подається у перекладі з церковнослов’янської мови В. І. Крекотня за публікацією: «Архив Юго-Западной России», 1887, т. 7, ч. 1, с. 75—76.
1 Ананія і Сапфіра — біблійні новозавітні персонажі, члени першої християнської громади в Єрусалимі; подружжя, яке, продавши своє
добро, утаїло його ціну і віддало апостолам тільки частину свого набутку, за що їх спіткала нагла смерть (Діяння святих апостолів, гл. 5, с. 1 10).
[Про пустельника! — Подається у перекладі з церковнослов’янської мови В. І. Крекотня за публікацією: «Архив Юго-Западной России», 1887, т. 7, ч. 1, с. 85—88.
1 П у щ а Орельська — пуща, ліс над річкою Орель, правою притокою Дніпра (Полтавщина).
2 М е ж и г і р с ь к и й монастир — Межигірський Спасо-ГІреобра-женський монастир, заснований 988 р. біля Вишгорода під Києвом, в долині між горами. У першій половині XVII ст. був одним із осередків боротьби проти унії.
3 ... і про архімандрита гіе перського Єлисе я...— Йдеться
про Єлисея Плетенецького (1550—1624), церковно-освітні, or о діяча, з 1599 р. архімандрита Києво-Печерської лаври, засновника лаврської друкарні, організатора київського осередку православних книж.........
4 Павло Фівейський (III—IV ст.) —перший християнський чернець-пустельник; утік в Єгипетську пусте по (Фіваїду), поселився біля струмка під пальмою і прожив довгі роки в цілковитій самотності.
[Про орача і його господаря/ — Подається у перекладі
з церковнослов’янської мови В. І. Крекотня за публікацією: «Архив Юго-Западной России», т. 7, ч. 1, с. 123—124.
ІЗ ЛЕГЕНД «ПАТЕРИКА,
АБО ОТЕЧНИКА ПЕЧЕРСЬКОГО» 1661 р.
Патерик, або Отечник Печерський, виданий у Києві 1661 p., є переробкою Києво-Печерського патерика — пам’ятки літератури Київської Русі, збірки легенд про Києво-Печерський монастир.
Збірка сформувалася у XIII ст. на основі листування печерських ченців Симона і Полікарпа, в якому використані усні перекази, монастирські записи XI ст. та літописні розповіді. Найдавніші рукописи патерика датуються XV ст. Твір відзначається жвавістю і колоритністю викладу, близькістю до народної творчості, яскраво змальовує побут і звичаї монастирської братії і давніх киян. Він високо цінувався впродовж віків. О. С. Пушкін, наприклад, відзначав «чарівність простоти і вимислу» його оповідань.
«Патерик...» 1661 р.— перше друковане видання Києво-Печерського патерика церковнослов’янською мовою. Він зазнає істотної трансформації в дусі барокко. Змінюється його композиція, з’являються вступ, посвята, гравюри — ілюстрації з віршовими підписами; додаються нові житія, укладені на основі патерикових новел. Особливо відчутно змінюються оповідання про перших мешканців монастиря — Антонія, Варлаама, Никона, Стефана та ін. До книги включено «Похвалу Антонієві Печерському», розповіді про авторів окремих частин твору — Нестора, Симона, Полікарпа. «Патерик Печерський» — один із найвидатніших здобутків української бароккової агіографії.
і; Житіє Антонія Печерського. Фрагмент.—Подається за виданням: Патерик, або Отечник Печерський. К., 1661, арк. 2—3 зв.
1 «СвЬтилник ногама моима закон твой и світ с т е з я м м о и м».— Пор.: «Слово твоє — світильник нозі моїй і світ стежці моїй» (Псалтир, пс. 118, ст. 105).
Із «Похвали Антонію Печерському».— Подається за виданням: Патерик, або Отечник Печерський, арк. 25—26.
1 Лакедемон — мешканець міста Лакедемона (Спарти).
2 А ф і н е й — мешканець Афін.
3 «Да богови жив буду, Христови сьраспяхся».— Цитата з Послання апостола Павла до галатів, гл. 2, ст. 19.
Житі єпреподобнаго отца нашего С т е ф а н а, иг у м е на би в шаг о пе.черскаго по преподобнОм Ф е од о сій.— Подається за виданням: Патерик, або Отечник Печерський, арк. 123—125 зв.