Солодкая, правдива, пам’ять і вдячная вонность зо всіх стороні І вшеляко рожай той виславляти прислушаєт, як Давид мовить: «Род праведних благословиться».
Княжа Острозькоє, Василій Костянтинович, рожай свой з благословенного яфето-роського покоління провадить: пре-словутого Володимира 5\ в святом крещенії Василія, монархи великого, і Даніїла 55, княжат роських, власний потомок, син пресвітлого Костянтина, княжати Острозького 56 а великого гетьмана Великого Княжства Литовського, воєводи Троцького, в обоєм висоце преславний в дільності і право-вірії57, первий межи княжати роськими, великий заступ і потіха всього народу роського, мур желізний на украй-нах, страх і трепет татаром, слава і свіча ясносвітлая кролевства Польського, оздоба і окраса сеймовая, всіх публічних з’їздов око і., сила потужная; притомность двору і люду його наповняла дороги і міста: многополчний бовім світлий і стройний поїзд одправувати був звикл; урода Гекто-рова, красота лиця і особи Іосифа Прекрасного, постава вспанялая; муж обичаїв царських, ласкавості і цнот побожних повний.
Двор світлий і дородний: Гетфейом 58 і гігантом 59 подобнії мужеве, сильнії такії около нього, як нікогда у діда Херева і Фелефофії 00, то єст одражаючії і утішаючії; Ав'раамськії і Іаковлі й Ісаакові почестнії особи, пред обличностю його предходячії й послідуючії, як би хто од старих оних віков хотів видіти на востоку пресловутого монарху.
Подобеи в дільності, в мужестві, як Авенір 61 і Самаія 62, Аннибалеві03 і Помпеушом 64. Ровен радою і розсудком Іафоровіе5, Фемістоклесові6G, Артабановї67 і Велисарію 68 з Нарсесом 69, і іним подобним. Згола — муж словом, силою і ділом, цнотами і добродійстви преславний!
Найдовалися на дворі його і мовці, оному Демосфене-сові 70 |ровнії, і Сафанове 71 і інії розличнії любомудрці. Найдовалися і докторове славнії, в гречеськом, славенськом і латинськом язиках вицвічонії. Найдовалися і математикове і астрологове превиборнії, межи которими он презацний математик, філософ і астролог, Ян Лятос, которий календар новий славне зганив і пером доводне през друк показав, же єст омильний.
Пойдем же єще і до другої, вишшєї в богодухновенних, похвали — в православной кафоличеськой вірі і набоженстві продкуючий, церков велегласная і розличним сіянієм світлая: церкви і двір того княжати — повнії православних учителей євангельських і апостольських, повнії богословов істинних, од богословов Діонісія 12, Афанасія, Василія 73, Григорія Назіанського і Ніссенського 7 , Іоанна Златоустого, Кирила Адександрійського, Іоанна Дамаскіна і Феофілакта, і іних многих, і од соборов і од патріархов всходніх, знаючих бого-словію і віру правую. Був архієреєв і священиков вельце шануючий, оборонця віри і церквій божиїх; сильний мур мідяний, од бога благочестію нашому поставлений в Росії; в вірі отчистой адамантОва статечность.
І то знаменитоє добродійство церквам показав і учинив, же през магістерство типографії книг богословських видав немало, през що церков Христова будується не только ту, в Росії, але і по іних країнах споввірних нам народов.
Що ж $ще речем?
Речем і оно, що Сірах о Іосії-царі мовить: «Управив пред богом серце своє; в дні беззаконник укріпив благовіріє». Воістину, в день прелесті од єретик обернув серце своє ко богу і за дній беззаконних одступников укріпив правую церквє всходньой віру в Росії! Написано о трьох: «Разві Давида, і Ієзекії, і Іосії, всі прегрішиша прегрішенієм». Речем і ми: «Опроч Костянтина, і Василія, і Александра, княжата в Росії згрішили і віри одступили». Але пресвітлий княжа Василій з сином своїм Александром, которий так му любезний був, як Іаковові он Веніамин 75, «во всем дому божом найвірній-ший», як вторий Мойсей, зиа [й] шов ся і світлим і многополч-ним і сильним в Берестю станув, а в раду нечестивих не пошов і на дорозі беззаконников-апостатов не станув і на кафедрі зарази їх не седів, але, в законі божом вдень і вночі розмишляючи, в православном сів соборі76 із патріаршими ексархами і з єпископи, архімандрити, ігумени і священики і пресвітери православними [бути] соблаговолив, а на унію з папежом і костьолом датино-римським не зезволив, і апостатов владиков, од віри і од патріархи Константинопольського, пастиря свойого, оступивших і одбігших, проклинав, і до конця живота свойого з ними не сполковав, і до себе не припутав, як зверженних і проклятих.
Подобен [он] в благочестії монарсі роському Василью-Володимиру: той народ роський крестив, а той благочестія і>віри під час апостасії оборонив. Подобен і Василію Македо-іііанину 77, цару гречеському, которий посполу з блаженним Фотієм-патріархою 78, в Константинополі вселенський собор собрали і віру седми соборов утвердили. На котором тих, которії би до символу віри «і од Сина» прикладали, проклинано. Подобен і оному благочестивому цару Андроніку 79, которий, также собравши великий собор, віру тую ж укріпив, а апостатов і папежников з Греції вигнав.