— «Правільно, правільно. Як у ліси, то є так, шо заблудисся і можеш нєсколько раз на їдне і то саме місце. Ето так як шось лихе водить. Та, є такі місця. Кажуть, як ідеш, як нагньóна десь шось, хвоїна чи що, бо її шось там… ну, так як виворот, то ни мона проходити, бо будеш блудити. І то так є. Якось ходить, ходить, поки якось вийде. Молитись треба».[166]
Заблудити можна де завгодно: у лісі, у полі й навіть у хаті на печі. Водночас часто вірять, що людину «водить» у певних місцях (На Богородчанщині такі місця називають «блýдникó»; «блудникóм» можуть іменувати й безпосередньо чорта, який увів в оману): «Там десь на Чортяниці, кажуть, часто люди блудять в лісі, то таке чула. Як по ягоди ходять в ліс, то там таке місце є, Чортяниця називають, о, то там, кажуть, люди блудять часто. Там на повороті, як до озера, в сторону Білорусі. Ну, то ще колишня назва… Може, через те й називається Чортяниця, що блудять. Перехреститися, помолитися, і тоді… о то завжди баба казала: шось злякаєшся — христись».[167]
Зазвичай це місця чиєїсь передчасної смерті:
— «То є такі місця у нас по лісах, блудники, то там кожен раз заблудити можеш. То таке нечистемісце, там помер хточи, може, нечистий дух сидить тамка».[168]
— «То є такі місця — блудники, то там, де хтось вмирав чи вбили кого, а його не поховали, не відправили по ньому. То там, кажуть, можна заблукати. Навіть я колись замолоду заблудила, то три години ходила, як яка мана мене взяла».[169]
— «Блудники — то такі місця, де багато людей вмерло, а їх не поховали по звичаю, то скільки раз на тому місці будеш, стільки раз заблудишся».[170]
— «То вступив в те місце, чи крутило, чи вешалник де висів, бо ж то ліс, чи потоплéник де, чи шо пройшло. Ето будеш близько хати, і закрýтися, ходитимеш».[171]
Українці виробили цілий арсенал захисних засобів від «блуду». Їх зазвичай використовували комбіновано. Це насамперед молитва (особливо помічною вважали молитву «Чесному хресту»). Промовляючи молитву, хрестилися (при цьому трапляються відомості, ніби від блуду слід хреститися лівою рукою: «В лісі є блýдник, багато є блудникá. Як зайдеш тамечка, то будеш блудити. Лівов руков хрестишсі та й молишсі».[172]
На Богородчанщині, заблукавши, ламали гілку ліщини, «бо кажуть, шо під нею янгелики сидять».[173] Ця мотивація пов’язана з відомою легендою про Божу Матір, якій ліщина дала прихисток під час грози. Дерево після цього стало немовби святим, тож і блискавка в нього не влучає.
Добре мати при собі й шматочок «аркуша» та «всенощну» пшеницю: «Як людина йшла в дорогу чи кудись, то все брала з собою. То всенощну пшеницю — аби не заблудити, аби не привиджувалося нічого, аби якийсь злий дух не приступав до людини».[174]
Подекуди помічним від блуду вважали часник, який на Святвечір лежав на столі: «Добре мати з собою, тоді не заблудиш. Якщо треба кудись йти, то беруть з собою той часник».[175]
У Карпатах паляниця й зубчик часнику в лушпинні нерідко були першою святвечірньою стравою, при цьому споживання часнику мало виразний апотропеїчний характер: «Дехто мовит, шо чиснок ся не лýщит, каже: «Не лупи ня до живого, відкуплю тя від всього злого!»[176]
Часто, заблукавши, згадували, на який день тижня припали цього року Святвечір чи Різдво, день свого народження чи хрестин; що на Святвечір чи Великдень їли першим; почерговість страв на Святвечір; на скільки шматочків на Великдень різали свячене яйце й у якій черговості їли; хто стояв по праве плече, коли йшли до причастя, тощо:
— «Колись, старі люди кажут, шо часто переходóло: то якесь полотно, коні, коти, пси, — шо то як зачепити, то могло тебе завести хто знає де. Блудилися люди в лісі. Стане десь на таке місце, і водило. Кажуть, згадати, в який день був Святий вечір і що на Паску з’їв найперше. А на Паску, кажут, годитсі, кропиву свє́тіт в кошику в нас і яйце свічене, то найперше пробуют кропиву, [а]би не блудити, аби мухариці не кусала, комарі. А яїчко, яйце ділили перше одне на всіх».[177]
— «Казали, шо як когут запіє, то минесі. На Світий вечір шо ти перше їв, шо вечеряв, як взяв лижку, згадати».[178]
166
Зап. 25.07.2015 у с. Угриничі Любешівського р-ну Волинської обл. від Лукашевич Євгенії Миколаївни, 1938 р. н.
167
Зап. 26.07.2015 у с. Дольськ Любешівського р-ну Волинської обл. від Савчук Надії Василівни, 1967 р. н.
168
Зап. Л. Оніщук 12.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Зарубай Галини Михайлівни, 1964 р. н., уродженки с. Глибівка.
169
Зап. Л. Оніщук 13.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Жирик Євдокії Дмитрівни, 1934 р. н.
170
Зап. Л. Оніщук 15.07.2008 у с. Глибока Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Дем’янюк Марії Іллівни, 1952 р. н.
171
Зап. 27.07.2015 у с. Великий Курінь Любешівського р-ну Волинської обл. від Шмаль Галини Никонівни, 1942 р. н., уродженки с. Ворокомле Камінь-Каширського р-ну Волинської обл.
172
Зап. 16.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Сойки.
173
Зап. Л. Оніщук 19.07.2008 у с. Нивочин Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Мартинюк Параски Іванівни, 1921 р. н.
174
Зап. Володимира Конопки 15.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Загірняк Ольги Василівни, 1948 р. н.
175
Зап. В. Конопки 13.07.2008 у с. Хмелівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Цюпи Анни Іванівни, 1931 р. н.
176
Зап. 14.07.2005 у с. Головецько Старосамбірського р-ну Львівської обл. від Копиняк Ганни Василівни, 1931 р. н., уродженки с. Ріп ‘яна цього ж р-ну.
177
Зап. 18.07.2008 у с. Богрівка Богородчанського р-ну Івано-Франківської обл. від Данилюк Василини Михайлівни, 1943 р. н.
178
Зап. 03.07.2015 у с. Чернелиця Городенківського р-ну Івано-Франківської обл. від Кловатої Марії Миколаївни, 1926 р. н.