Читать онлайн "Українська міфологія" - Галайчук Володимир - RuLit

Про ототожнення домовика з душею померлого свідчить і така бувальщина:

«Лягла й лежу, — ляпає [серед ночі дверима]! Я повернулася до стєнки видом, да вкрилась одіялом ватним, да тольки дирочку пустила, шоб дихать не задушиця, і заснула. А сколько воно ляпало — а Господь його знає! До це коб я спитала: «Чого душа хоче?» — може, тоді вона б сказала, чого вона хоче. А хто його знає, [хто то був]? Може, домовік».[317]

Нарешті, за добре відомою дослідникам легендою домовик — це один зі скинутих із неба ангелів: «Домовик… Він же ж… діявол… ангол… — коло вас ходит. І коло мене, і кала вас. І він, якшо ти Богу молисся, хрестисся, він до тебе не пудступит, він далеко… він далеко тебе мінає. А єк ти не молисся, не хрестисся, то він за тобою ходит, діявол. От тобі й домовик. Він, і домовик… Він як ангол і чорт — були такі само у Бога. І Біг з неба їх скидав. Хто впав на ліс — лісовий, хто на дом — домовий, хто на воду — водяний. І так вони і розийшлись. Ну і ходят по ліси… Ходят по ліси, ходят по хати, — всюди ходят… У хати у любому кутку сидит, він хаваєцця. І якшо добре у хати поводицця сімнє, то там…»[318]

Вигляд. Часто люди вважають, що домовик невидимий:

— «Домовік є, тикі ві його не побачите, і я не побачу».[319]

— «Ніхто його не бачив».[320]

— «Його бачити ніхто не бачить».[321]

Дехто дотримується думки, що це Бог захищає людину від вигляду демонів, зокрема й домовика: «То тей, шо ми його не бачимо, [гриви] заплітає. То їх мніго-мніго ходить, але нам Господь заслонив вочи, шоб ми їх не бачили. Якби ми їх бачили, то ми би їх страхáлися».[322]

Інші ж стверджують, що домовика не побачиш і не почуєш, лише якщо з ним добре обходишся:

— «Його не тре сердить. Хай він собі живе тихенько, і ви собі тихенько. А як уже він начинає бушувать, оказуваться, то то ви вже знаєте, шо? То вже хазяїн там мешкать не буде. […] І повмирали вони обоє… Рубає дрова, теше, бухає, бухає… До приходила [та сусідка питати поради]. «Домовик», — кажу. Розсердила чимсь його. Його не тре чіпать».[323]

— «Воно, домовік, в любій хаті є. Тільки шо ніхто його не бачить. А як десь спротивица йому, то він покажеца».[324]

— «То розказують старі люди, шо було і в селі у нас такеє. І варили йому їсти, виносили на гору. Його не зачіпали, то велася худоба, всьо. Як йому нашкодити, то буде перевертати всьо на горі».[325]

Іноді домовик виявляє себе на знак про якусь «новину»: «І в нас домовой є. Він коли подає звук, отакий глухий, наче стукає, коли хтось має приїхати або листа маєш получить. І так настирно, у тому куті, де ікона».[326]

Нерідко виявлення домовика трактують як передвістя майбутнього нещастя, навіть смерті:

— «Домовик — то є в кождій хаті. Як вже він тривожить, там хтось має вмерти чи шо, то він бушуєця. Мій чоловік мав вмерти, і дочкá прийшла з клуба, сіла. Як дивиця — то якесь чорне. Вона як стала вищати… вибігла на гулицю, покликала хлопців — і нема. Вона приходить додоми, полягали спати, і ніби хтось ходить по хаті. Як тут очутюєцця — то наші батько померли. То так домовик дав знати».[327]

— «Його ніхто не бачить: єслі вже бачиш — то то беда. Лучш не бачить. Шото вже зле».[328]

Проявити себе домовик може й тоді, коли в хаті негаразди: «То злий дух. […] Як сім’я дружна, то він тихо живе. А коли свараця, то він грюкає, бýхає, він тоді довольний. Якшо стане сварка в хаті, то каже — о, вже заліз із хвостом пуд піч».[329]

За іншими відомостями, бачити домовика можуть нібито лише господарі:

— «Його так не побачити, його тільки господар бачив».[330]

— «Він є невидимий. Ми його не бачимо, тілько ті, шо в хаті».[331]

Близьким до попереднього є уявлення, що бачать домовика «непрості» (у поданому випадку актуалізовано уявлення, що тільки в них він і живе):

— «Є такі люди, шо бачать його, того домовика. […] Є люди — бачать, як хто шо знає про нього. […] А вон живе так, шоб його ніхто не бачив».[332]

— «Знахарі є погані, а є не погані. Одні, кажуть, — від Бога, а другі, кажуть, — нечисту силу мають, хто там знає. З чортом [мають справу], ну, кажуть, — домовики. Ми його не видимо, а ті знахарі то видять».[333]