«Райхсміністр Альфред Розенберг
Берлін, 12 березня 1945
До Пана Генерала Павла Шандрука
Берлін-Шарлотенбурґ, Кант-Готель
Щоб у вирішальній фазі війни проти большевизму і для справжнього народного впорядкування Европи всі антибольшевицькі національні сили могли стати до чину, визнаю в імені Німецького Уряду покликаний Вами до життя діючий орган українського національного представництва під назвою Український Національний Комітет.
Стверджую:
1. Що Український Національний Комітет, як єдиний представник українського народу, є визнаний Німецьким Державним Урядом.
2. Національний Комітет має право своє наставленим до майбутнього України заступати та у відозвах і маніфестах проголошувати.
Я заступатиму справу після остаточного вияснення, щоб всіх українців, які перебувають у складі німецьких збройних сил, зібрати разом для створення української армії визволення.
підписав Розенберґ»
Майже одночасно визнано національні комітети інших, вже згадуваних, народів, з якими УНК обмінявся зв'язковими представниками.
Роботи було дуже багато, алеїї можливості і наслідки залежали від того, яку дійсність для неї створять німці. В цілій справі нашого й усіх інших національних комітетів з німецького боку відіграли: професор д-р Ф. Арльт, професор Ґ. фон Менде, генерал О. Вехтер, які за силою ще існуючих в Німеччині «гітлерівських» обставин мусіли були шукати опертя на цілому ряді вищих протигітлерівських німецьких кіл. Їм вдалося втягнути в ту акцію: генерала Е. фон Кестрінґа (командуючий всіх ненімецьких формацій), державного секретаря барона фон Штеенґрахта (заступник Рібентропа), професора В. Маркерта, полковника Г. Шпармана, полковника Герварта (після війни — перший амбасадор Німеччини у Великобританії). Крім того, їхню акцію протегували міністр А. Розенберґ і генерал Ґ. Берґер (шеф військ СС і начальник Головного управління СС) — з ними я мав можливість відбути конференції. Від представників інших національних комітетів я мав, передовсім у своїх домаганнях до представників німецької влади, повну, беззастережну підтримку, зокрема від грузинів — д-ра М. О. Кедії, д-ра С. Кордзаї, князя Маґалова, д-ра М. Алчибаї, генерала О. Захаріадзе (з яким знався ще з Польщі); від козаків — генерала В. Глазкова, генерала О. Краснова мол.; від білорусів — президента Р. Астровського; від горців Кавказу — князя Кабарди Тамби, інж. Б. Бачатті; від вірмен — д-ра А. Авсґіяна і т. д.
Передусім треба було довести до відома широких мас українського громадянства і вояцтва факт існування УНК, з'ясувати, яку політичну роль він має і може відіграти, які ставить собі завдання. З усіх закутків ще зайнятих німцями територій надходили сотні телеграм і телефонів про повне підпорядкування. Бо декларацію УНК і відозви до громадянства та вояцтва швидко надано по радіо. Тут все ж здається доцільним навести витяги з деяких документів, проголошених УНК.
ДЕКЛАРАЦІЯ УКРАЇНСЬКОГО
НАЦІОНАЛЬНОГО КОМІТЕТУ
Український Національний Комітет постав з волі Українського Громадянства, що перебуває в Німеччині і союзних з нею країнах.
Створення Українського Національного Комітету є новою сторінкою в житті українського громадянства, що глибоко просякнуте любов'ю до Рідного Краю і хоче бачити його вільним від окупантів.
Тому УНК приступає до створення Української Національної Армії, що має відновити боротьбу за українську державність.
УНА, в українській уніформи під українським національним прапором, освяченим попередньою боротьбою, під українським командуванням перебуватиме під ідеологічним і політичним проводом УНК. УНА буде складена передовсім з тих українців, що є в складі німецької збройної сили та в інших військових та поліційних формаціях.
Довгі роки життя в чужих кордонах, що ділили Край, витворили різницю в ідеї і чині. Це мусить зникнути в нашім спільнім марші до спільної мети. УНК хоче приспішити процес об'єднання українських душ.
В своїй діяльності УНК буде співпрацювати з Національними Комітетами інших народів, поневолених большевиками, що теж борються за свою свободу і незалежність так, як ми.
УНК зобов'язується виконувати свої обов'язки на користь українського громадянства якнайкраще.
Це напевно буде осягнено, якщо кожен українець віддасть всі свої сили для спільної боротьби за спільну перемогу.
Постій, 17 березня 1945
Підписали: Павло Шандрук, Генер. Штабу Генерал-Пор.;
проф. д-р В. Кубійович; д-р Олександер Семененко;
інж. Петро Терещенко
Вважаємо за доцільне підкреслити, що в декларації жодним словом не було згадано про відношення УНК до німців. Але, укладаючи цю декларацію, я мав на увазі лише і виключно українські інтереси на найближчу та історичну перспективу.
Щодо взаємин з Російським Національним Комітетом, очолюваним ген. А. Власовим, то цю справу я докладно висвітлив у своїх спогадах «Arms of Valor» («Arms of Valor» by Pavlo Shandruk, New York, 1959, translated by Roman Olesnicki. Robart Speller & Son Publishers, Inc.) і в ряді статей, зокрема, в «Розбудові Держави» (ч.3/14,1954).
З боку німців був виразний тиск, щоб порозумітися з ген. Власовим. Теж і інші партійні кола при виготовленні проектів меморіалу про УНК для німців уважали за можливе в тих своїх проектах — які я зберіг — стверджувати необхідність «співпраці з ген. Власовим». Я такі постулати цілком зігнорував і в остаточній редакції меморіалу навіть не згадав про К(омітет) О(свобожденія) Н(ародов) Р(оссії), ані про ген. Власова, спроваджуючи проблему «Російського Національного Комітету», з яким «можемо співпрацювати як рівний з рівним».
НАКАЗ ВІЙСЬКУ І ФЛЬОТІ
УКРАЇНСЬКОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ РЕСПУБЛІКИ
ч. 8
15 БЕРЕЗНЯ 1945
§1
ПО ГЕНЕРАЛЬНОМУ ШТАБУ
Генерального Штабу Генерал-Поручника Павла Шандрука призначається Командуючим Українською Національною Армією з днем 15 березня 1945 р.
Підписали: Андрій Лівицький, Головний Отаман;
М. Садовський, за Міністра Військових Справ;
А. Посаченко, Підполковник
ПОСТАНОВА ч. 2 ПРЕЗИДІЇ УНК
Президія УНК у повному складі рішенням з дня 17 березня 1945 р. призначила Генерального Штабу Генерал-Поручника Павла Шандрука Командуючим Українською Національною Армією.
Постій, дня 18 березня 1945
За Президію УНК: Професор д-р В. Кубійович;
д-р О. Семененко; інж. П. Терещенко.
8 квітня 1945 р. в органі УНК «Голос — Українські Вісті» ч. 20/226 видрукувано Відозву УНК до Українського Громадянства та Відозву Командуючого Українською Національною Армією до Українських Вояків. Зміст відозв подаємо у витягах: