Практична організаційна робота Комуністичної партії Радянського Союзу по утвердженню соціалістичного способу життя в радянському селі, вся діяльність КПРС в галузі сільського господарства має, як відзначив тов. Л. І. Брежнєв, дві взаємопов’язані мети: «Перша: добитися надійного забезпечення країни продовольством і сільськогосподарською сировиною, завжди мати для цього достатні резерви. І друга: іти все далі по шляху зближення матеріальних і культурно-побутових умов життя міста і села, що є нашою програмною вимогою»[6]. Результатом цієї далекоглядної політики партії стало не тільки значне зростання продукції сільськогосподарського виробництва, а й рішуче поліпшення матеріального добробуту колгоспного селянства.
Величезна робота проведена партією в цьому напрямкові особливо протягом двох останніх п’ятирічок.
З метою посилення матеріальної заінтересованості трудівників сільського господарства у дальшому розвитку суспільного виробництва, створення належних умов для підвищення рентабельності господарства на березневому Пленумі ЦК КПРС 1965 р. було визнано за необхідне збільшити закупочні ціни на пшеницю, жито, гречку, рис, ячмінь, овес, просо, а також встановити надбавку до діючих закупочних і заготівельних пін у колгоспах та радгоспах на велику рогату худобу, свиней, овець. Ці заходи привели до неухильного зростання прибутків колгоспів: якщо у 1965 р. валовий прибуток колгоспів УРСР становив 5 753,6 млн. крб., то вже у 1973 р. він зріс до 7 487,3 млн. крб. Таким чином, збільшився і реальний прибуток колгоспних сімей: у 1965 р. колгоспникам було видано в оплату праці грішми і продуктами 3 607,9 млн. крб., а у 1972 р. — 4 936 млн. крб.[7]
Великі зміни в життя колгоспного села внесла Постанова ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 16 травня 1966 р., за якою колгоспам рекомендувалося ввести гарантовану оплату праці грішми (не рідше одного разу на місяць) і натурою (у відповідності зі строками одержання продукції). Перехід від трудодня до грошової оплати мав величезне значення як для забезпеченій найбільш послідовного здійснення в колгоспах однакової оплати за однакову працю, так і для підвищення матеріального рівня колгоспників взагалі.
Зростання добробуту трудящих є одним з головних завдань партії і Радянського уряду. У Звітній доповіді ЦК КПРС XXV з’їздові партії Л. І. Брежнєв сказав: «… Створюються нові можливості для розв’язання основних соціально-економічних завдань, поставлених Програмою партії, останніми з’їздами»[8].
Для задоволення зростаючих матеріальних потреб трудящих, зокрема харчових, партія ставить ряд завдань по піднесенню рівня виробництва тих чи інших культур та тваринницької продукції. Зокрема, березневий Пленум ЦК КПРС 1965 р. постановив вжити заходи до розширення посівних площ та підвищення урожайності круп’яних культур — проса, гречки і рису. Виконуючи рішення Пленуму ЦК КПРС, колгоспи і радгоспи УРСР досягли значних успіхів у виробництві зернових, в тому числі круп’яних культур. Якщо у 1965 р. було вироблено 31 651 тис. тонн зернових, з них рису 62 тис. тонн[9] то в 1975 р. ці цифри відповідно зросли до 33 803 тис. тонн і 217 тис. тонн[10]. Як відомо, в дореволюційній Росії рис не культивувався, його імпортували з-за кордону. Протягом сорока років (1930—1970) завдяки розширенню зрошувальних земель на півдні України виробництво рису зросло у 33 рази[11]. Про неухильне зростання рівня виробництва основних продуктів харчування може свідчити така таблиця:
| Продукти харчування (в тис. тонн) * | Роки | |
| 1940 | 1975 | |
| Цукровий буряк | 13 052 | 38 342 |
| Цукор | 1580 | 6035 |
| Соняшник | 946 | 2385 |
| Олія | 159 | 1144 |
| Зернові | 26 420 | 33 803 |
| Борошно | 6887 | 7174 |
| Крупи | 421,8 | 864,4 |
| Макаронні вироби | 79,4 | 255,6 |
| Горох | — | 1635 |
| М’ясо й сало в забійній вазі | 1127 | 3516 |
| Ковбасні вироби | 66,8 | 580,8 |
| Молоко та молочна продукція | 7114 | 21 287 |
| Масло (тваринне) | 33,3 | 313,7 |
| Яйця (в млн. штук) | 3273 | 12 429 |
| Риба | 139 | 1098 |
9
Народне господарство української РСР у 1975 році. Статистичний щорічник, К., 1976, с. 206—207.