— Тату, чого ви просите того ледацюгу? Ви краще якось самі встаньте, напийтеся, та заодно й мені подасте.
ДОПИТАВСЯ
БАТЬКО: Ще молоко на губах не обсохло, а він уже навчився лаятись у дванадцять поверхів, та ще й краде у матері гроші на сто грамів! І в кого ти, лобуряко, такий вдався?
СИН: Про це запитай саму матір. Вона каже, шо я викапаний татусь.
САХАРА — САХАР
Студента запитують на іспитах з географії:
— Скажіть, будь ласка, що є в Сахарі?
— Сахара, сахара, сахар...
— Та хіба я вас про рафінад питаю,— нервує професор.
— І я не про рафінад, а про пісок.
— Ну ось, правильно, в Сахарі пісок,— заспокоївся професор.
РОЗМІРКУВАВ
Мати: Васильку, дивись! Курчатко уже викльовується з яєчка!
Василько (подумавши): Але як воно туди залізло?
У ШКОЛІ
Учитель: Скажи-но, Івасю, чому світло сонця ясне, а місяця бліде?
Учень: Бо сонце світить удень, а місяць вночі.
З РОБОТИ ЗНІМУТЬ
Хлопчик років п'яти бував на зборах колгоспників і чув, що за шкоду знімають людей з роботи.
Пройшла велика буря, в огороді вітер повалив сонячники, виложив картоплю, поламав v саду дерева Старенька бабуся ранком дивиться у вікно і журиться:
— Боже, боже! Скільки ти шкоди наробив людям, скільки добра попсував.
Внук прокинувся, слухає і заспокоює:
— Бабусю, не журіться, його за це з роботи знімуть.
КУБОМЕТР ДРОВ
— Тату, скажи — кубометр дров, це багато чи мало?
— І багато, і мало. Коли як. Якщо їх купуєш, то — мало, а коли пиляєш та рубаєш. — ой, багато!
НА УРОЦІ
Учителька сказала першокласникові:
— Читай, що написано під цим малюнком.
— О...С...А... — прочитав хлопчик по літерах.
— А разом як буде?
— Бджола..
ТУРБОТИ
Хлопчик побачив у саду дупло в яблуні і просить маму:
— Мамо, залатай яблуню, а то в неї дірка
ЗНАЮ
Сидить бабуся і розглядає папірець, на якому намальовано бога з піднятими догори руками. Внук подивився і питає:
— Бабусю, а хто це?
— Бог.
— А хто він?
— Ну той, що хлібця усім дає.
— Я знаю. Це продавець у хлібній крамниці. Я бачив його, тільки в нього халат біліший.
ПОПРАВКА
Мати свариться на сина:
— Ти знову десь лазив, знову дірка на коліні.
— Не на коліні, а на штанях.
ФРАНКІВ ПЛУГ
Був у місті Збаражі лікар Вилинський. Цього пройдисвіта добре знав Іван Франко. Вилинський за своє життя побував у різних партіях. Він був і соціалістом, і радикалом і, нарешті, став запеклим українським буржуазним націоналістом. За це його дуже ненавидів Франко. Окрім того, що Вилинський поганий лікар, він був дуже ласий на гроші. За гроші він і рідного батька продасть. Отож якось дізнався Вилинський, що в селі Краснопільцях потрібний лікар, написав своєму начальнику листа, щоб той послав його туди по сумісництву лікарем.
Дізнався про це Франко, зустрів його і каже:
— Що ти робиш? Адже ти знаєш, що на весь повіт тільки два платних лікарі! Гроші то ти будеш одержувати за двох, а допомогу хворим чи ти зумієш дати?
Вилинський відповів йому запитанням:
— А скажіть, пане Франко, якби вам трапилося два плуги, щоб виорать свою ниву: один новий, другий старий, то який би ви взяли?
— Я б узяв той плуг,— відповів розгніваний Франко, — яким би краще виорать таке зілля з ниви народної, як ви, пане лікарю!
ПРИСЛІВ'Я І ПРИКАЗКИ
Хто кругом обсівсь ріднею, план не виконає за нею.
Хто себе скрізь вихваляє, в того совісті немає.
Язик діє — та рука не вміє.
Красно говорить, а слухати нічого.
Бракороб і нероба — одна хвороба.
Зробив на п'ятак, а зіпсував на гривеник.
Язиком прориву не залатаєш.
Ледар і рвач — два рідні брати.
Бюрократ так справу поверне, що сам біс голову зверне.
В протоколі густо, а на ділі пусто.
Де слова з ділом розходяться, там непорядки водяться.
В плані посіяно, а на лані ще й не орано.
Язиката, а на трудодні небагата.
Одна звичка в ледарів усіх: робить чужими боками, а лежать на своїх.
У ледаря закон простий: працюй годину - півзміни стій.