З цим царським документом солдат вигнав графа з маєтка і зістався там жити.
Небагато часу пройшло, як граф писав цареві:
«Ваше великое превосходительство! Что я вам сделал, чем провинился перед вами. Я остался без хозяйства, а вы им наградили солдата».
Цар зрозумів, що солдат його обдурив, що він видав документ не на стару кульбаку від сідла, а на маєток графа під такою назвою.
Довго думав цар і вирішив таке: зібравши великий бал, запросити на нього своїх гостей і цього хитрого солдата, і тут відібрати від нього документ і повернути маєток графові.
Встановили порядок про ведення балу такий: хто п'є до кого чарку, той мусить ударити ложкою його, а коли кому прийдеться пити і бити царя по лобі, той мусив уже попрощатися з своїми маєтками.
Слуги розсадили гостей так, що солдатові прийшлося пити до царя, і це значило позбутися своїх маєтків. Він пустився на хитрощі. Став розповідати всім присутнім одну пригоду, яка ніби-то була в його житті:
— Одного разу я їхав з батьком до млина, але на дорозі мені трапилась калюжа, через яку не можна ніяк переїхати, а коли переїжджати, то треба позбутися коней. Коли об'їхати цю калюжу, то треба набавити дороги в два рази більше. Ну, що мені було краще зробити? Чи їхати через калюжу і занапастити коні, чи об'їхати калюжу в два рази дальше? — запитав солдат.
Всі відповіли, що краще об'їхати, хоч і дальше, ніж позбутися коней.
Цар також погодився, що краще об'їхати дальше...
— Ну, то коли краще об'їхати калюжу, то й тут мені краще обминути царя й пити до другого. — І він, проминувши царя, вдарив по лобі другого і випив до нього.
Так солдат обдурив царя і присутніх на балі панів.
САДІВНИКИ
Це було тоді, як Україну Катерина об'їжджала і Потьомкін (Потьомкін Г. О. — один з фаворитів Катерини II. В тих місцях, де проїжджала Катерина, Потьомкін ставив декорації селі «насаджував» сади, щоб показати, що Україна «благоустроєна».) вирішив «деревонасадження» завести. Наказав він кругом дерева садити, особливо понад шляхами, якими мала сама цариця Катерина проїхати.
Коли цариця поїхала через Україну, то справді кругом над шляхами росли дерева, але так як дерев невистачало, то всі дерева, які Катерина проїхала, виривались «садівниками» і саджались там, де вона ще мала їхати. Ззаду дерева переносились наперед, і Катерина їхала весь час повз новонасаджені дерева.
Запитала Катерина в одного чоловіка, що «доглядав» «посаджені» дерева:
— А як ви думаєте, всі ці дерева приймуться?
— Приймуться, приймуться, — відповів чоловік. — Тільки ви проїдете — всі приймуться.
ЩИРЕ СЛОВО ЖАНДАРМА
Після 12 годин робочого дня робочий іде в кабак. Він одержав получку. Там лишить він весь свій заробіток. Йде, похитується. Назустріч — жандарм.
- Ну, что, нажрался? Штраф давай!
Віддав робочий останній карбованець на штраф, але його дуже за серце зачепило і він голосно сказав:
— Ну, і дурак же цар!
— Как, как? Ты имеешь право его величество дураком называть?! В полицию, сукин сын!
Двері поліцейської відчинилися, й жандарм штовхнув туди робочого.
— Ваше высокородие, — до начальника, — этот негодяй назвал нашего царя дураком!
— Я ж не на нашого царя сказав, — каже Іван, — а на турецького!
- Он врет, ваше высокородие! Он на нашего царя сказав, потому что дурнее царя, как наш, нету!
БРУДНА РУКА
Одного разу приходить Іван Миколайович, інженер заводу, з візитом до губернаторші, його там добре приймали, угощали. Прийшов і поцілував у неї ручку, а вона як крикне:
- Іван Миколайович, що у вас з руками, що вони так погано пахнуть! Це щось страшне!
А він, радий, що може про це розказати, відповів:
— Рівно півтора місяці тому сам імператор всеросійський, цар польський, великий князь фінляндський пожав цю негідну руку! Можу я її мити?
БИК У ЛЮДЯХ
Був у одного дядька одним-однісінький лисий бик. Побачив якось того бика піп та й захотів його виманити собі.
— Знаєш що, дядьку, — каже він до господаря, — віддай мені його, я його виучу, в люди виведу, а то в тебе він так і пропаде, годувати ж нічим!
Дядько й віддав. От через деякий час пішов він до попа та й питає:
— Ну, як мій лисий, вивчився?
А піп, щоб відбрехатись, бо він собі бика забрав, і каже:
— Еге, давно вивчив, уже аж у губернії служить твій лисий бик!
Дядько взяв торбину і пішов аж у губернію, а як запитав там, де знайти йому бика, так його й направили до губернатора, бо його прізвище було Бик.