— Гей, хлопці! — гукнув атаман: — А візьміть лиш його — чого воно, оця невіра, сучеться!
Хлопці так і розіп'яли Потоцького та й давай шкварить... Ушкварили йому, може, з півсотні.
— Ото, щоб ти не підбивав добрих людей на зле діло! Їдь, та нікому й не кажи!
Потоцький знявся, поїхав, та вже нікому й не хвалився, чого заробив!.. А лісничі раді, що провчили пана.
ПРИДЕРЖАВ
Іде один пан лісом із своїм лакеєм. Увійшли в гущавину. Лакей ішов попереду та взяв гілляку і потягнув за собою, вона зігнулася, а лакей і пустив її. Гілляка як розправиться та як стьобне пана по пиці — ледве око не вискочило.
— Ой, як боляче б'є проклята гілляка! — крикнув пан.
— Е, пане, — каже лакей, — то добре ще, що я придержав її, а то ще сильніше ударила б.
ПАН, ЩО ПО-НІМЕЦЬКОМУ БАЛАКАВ
Одна удова, проста жінка, та віддала дочку за поганенького пана. От раз той зять і поїхав до тещі в гості. Та й каже своєму наймитові:
— Я балакатиму до своєї тещі не по-нашому. А як вона спитає в тебе, чого я так балакаю, так ти скажи, що я вже забув по-своєму балакати, а тільки по-німецькому вмію. А як я що скажу по-німецькому, так ти їй по-нашому переказуй.
Той каже:
— Добре!
От приїхали. Теща така рада, що зять приїхав, вітається до нього, а він:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
Так вона злякалася та й питає парубка:
— Що це панові таке сталося, що речі йому одібрало?
А парубок каже:
— Та то він уже забув по-своєму балакати, а навчився по-німецькому.
От теща почала про дочку розпитувати та про онуків, він усе:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
Та їй аж страшно його стало. Пішла та до наймита та вже розпиталася. От тоді питає вона в зятя:
— Може вже обідати будемо?
А він:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
А наймит каже:
— То він каже, що не хоче обідати!
Пан сердиться, що наймит так каже, та аж кричить «Вухри-мохри», бо їсти здорово хоче. А наймит:
— Ідіть, — каже, — пані-матко, од його, а то бачите, аж сердиться, що ви з обідом докучаєте!
Теща з наймитом пообідали, а пан зостався неївши. От увечері знов теща питає зятя:
— Може вже вечерятимем?
А він:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
Наймит каже:
— Не хоче вечеряти, каже, щоб дали тільки шматок хліба та кружку води.
Так теща дала йому шматок хліба та кружку води, а сама повечеряла з наймитом. Пан уже так сердиться на наймита, а таки не хоче по-своєму балакати.
От полягали спати. А теща й надумала вночі: — А що як це зять стерявся (Здурів). Ще щоб і не задавив уночі. Та взяла та й підперла двері в ту хату, де зять спав. А йому вночі на двір схотілося. Він до дверей — підоперті; він туди-сюди — ніяк вийти.
Довелось уже йому в хаті... Та тоді взяв та й повикидав у грубу.
От уранці лагодиться вже він їхати.
Теща й того, й сього несе на віз дочці та онукам на гостинець. А він радий, що такого багато, та:
— Вухри-мохри! Вухри-мохри!
А наймит:
— Не несіть нічого! Пан не хоче брати, каже, щоб забрали геть!
Так теща й позабирала усе назад.
От, як виїхали за слободу, пан як узяв наймита лаяти:
— Що, — каже, — я через тебе голодний сидів і додому нічого не везу. Коли так, так чого ж я сюди й приїздив?
А наймит каже:
— А хіба ж я знаю по-німецькому? Я ж думав, що я так переказую.
Ну, трохи згодом, ізнов їде зять до тещі, бо тоді не добув нічого, так тепер уже буду, думає, по-своєму балакати — вигідніше буде. От в'їхав у слободу, а діти грають на вулиці. Він і питає:
— Чи жива отака й така удова?
А вони кажуть:
— Жива!
— А чи давно в неї зять був?
- Та, — кажуть, — був тоді, як грубу запоганив.
Так він повернув коня та й поїхав додому, а до тещі вже й не їздив.
ЯК ПАН БІДИ ШУКАВ
Один пан не знав, що то біда, а хлопи до нього йшли, та й котрий хлоп прийде, та й все: «Біда, пане».
А пан хотів знати, що то за біда, бо він не знав її.
Але раз пан наказав сідлати коня і завернувся добре, і набрав з собою грошей, і поїхав шукати біди.
Приїздить в одне село — немає біди. Приїздить у друге село, також немає біди. Аж тут приїздить на третє, їде понад став, а там в ставі сидів пугач та й все кричав:
— Пу-у-гу-у!
А пан став та й слухає. Аж надходить циган.
— А що то так пугає?
А циган каже:
— То біда!
А пан каже:
— Іди мені піймай її.
А циган каже:
— Вона мені не дасться піймати! Ідіть ви самі, пане!