— Не багато буде?
- Ні, там курчата зате дуже важні!
Коли на осінь стала вимагати курчат бариня, всі попривозили курчат, а Гаврило щось не везе. Визиває вже вона його окремо.
— Ти чого, Гаврила, курчат не везеш?
— Що ж, бариня, у мене курчата самі півники, як заспівають:
Дак я можу їх принести зараз!
А бариня тоді:
— Не вези їх краще! Нехай вони тобі виздихають, де хоч дінь їх, а то мені наспівають!
Отак Гаврило бариню обдурив!
ХИТРИЙ КОНОН
Як жив собі Конон, Улас та Антон. Пішли вони до пана коней красти. А у пана було семеро коней — усім по парі, а один лишній. Кожному хочеться взяти лишнього коня, а Конон і каже:
— Постійте, я піду пана поспитаю. — Пішов, одкотив лакея від пана, ліг на його місце сам і каже:
- Ох, пане, а яку я чув новинку: жив собі Конон, Улас та Антон; пішли вони коней красти до пана; а у пана сім коней — усім по парі, а один лишній. Кому той лишній? Кононові?
— Да, Кононові, — відповів пан.
Взяв Конон трьох коней, продав і пішов додому. Проснувся уранці пан та й питає лакея:
— Це ти мені казав — як жив собі Конон, Улас та Антон?
А лакей каже:
- Ні.
Кинулись, а коней нема. Покликав пан Конона та й питає:
— Ти, Конон, покрав коней?
А Конон каже:
- Я!
— Укради же у мене ще одного коня на конюшні, — каже пан.
— Украду, — відповів Конон і пішов додому.
Поставив пан на ніч біля коня сторожів. Чотирьом дав по нозі, п'ятому — хвіст, шостому — гриву, сьомому — голову, а восьмому — повода.
Уночі прийшов Конон, подавав тим, що держали ноги, по дрючку, тим, що держали хвіст та гриву — прядива, тому, що держав голову - пеньок, тому, що держав поводи — мотузок, а сам сів на коня та й поїхав додому.
На другий день уранці призвав пан Конова і каже:
— Украдь у мене бариню.
— Добре, — каже Конон, — украду.
Через скількись днів поїхала бариня до міста, а їхати треба було лісом.
Конон узнав про це, побіг у ліс і почепився на вербі недалеко від дороги.
Побачила бариня і каже кучеру:
— Слава тобі, господи, уже один Конон повісився.
А Конон перебіг та на другому сучку почепився. Бариня і каже:
— Уже другий Конон завісився. Ану, піди, кучер, подивись, чи і третій Конон повісився?
Тільки кучер устав з тарантаса, а Конон сів на його місце, одвіз бариню до озера і вкинув її в воду.
МИЛОСЕРДНА ПАНІ
Була собі пані, та така... така... Ну, от побачите самі, яка!
Прийшов до неї дід — старець, що милостиню просить. Прийшов під двері, молиться та промовляє:
— Подайте, Христа ради! Подайте убогому для спасіння душі, милосердна пані!
Почула пані та й думає:
«А справді! Дам уже я йому що-небудь — от хоч би оце яєчко-зносочок! Що вже там жалувати! То ж для спасіння своєї душі!»
Закликала діда в хату, дала йому те яєчко, приказуючи:
— На тобі, дідусю, яєчко, із'їж, старенький, та помолися за мене богові!
Узяв дід яєчко, дякує:
— Спасибі вам, пані! Нехай вам господь заплатить за вашу добрість!
Пішов дід, а пані й думає:
«От і добре, що я дала йому те яєчко, — що вже жалувати! Тільки коли б же то він пам'ятав»! Та й гукає на діда:
— Діду! Діду! Вернися!
Вертається дід (може, думав, що пані ще щось дасть), кланяється. А пані питає його:
— Діду, діду! Чи ж я тобі дала яєчко?
— Дали, пані, — нехай господь спасе вашу душу! Нехай вам дає щастя й здоров'ячка — і вам, і вашим діточкам!
— Ну, іди ж собі, йди, — каже пані, та й думає: «Ні, таки пам'ятає за мій дар».
Але подумала-подумала пані та й знов кличе діда:
— Діду! Діду! Вернися!
«Що там таке знов?» - думає дід, вертаючись. А пані знов його питає:
— Діду! Діду! Чи я тобі дала яєчко?
— Дали, пані, нехай вам бог дає панування! Нехай вам господь дає, чого ви собі просите!
«Ну, добре! — думає пані. Нехай же молить бога, нехай пам'ятає!»
Коли бачить пані, що дід уже за ворітьми, так швиденьке пішов.
«Ой, забуде, ій-бо, забуде!»
Та давай гукати уголос:
— Діду! Діду! Вернися!
Вертається дід знову. «Що це, боже мій, — думає дід, - не дає мені з двору вийти». Підійшов, а пані знов його питає:
— Чи я тобі, діду, дала яєчко?
Взяла вже тоді старого досада:
— Та дали, — каже, — бодай вам дихати не дало! Нате вам його, з'їжте!
Та й кинув пані яєчко.
ЯК МУЖИК З ПАНОМ РОЗМОВЛЯВ