Сидить мужик край дороги, аж їде пан
— Що ти, мужичок, робиш?
— Вшиляю, вшиляю, та не вшилю, пане.
— А що то за деревня? (А так недалеко був лісок).
— Дерев'я? Та оце сосна, а там ялинки, а там яке хочете єсть дерев'я.
— Та ні, я тебе не те питаю.
— А що ж?
— Я тебе питаю, що то за деревня, що то за село, розумієш?
— Розумію. Що то зацвіло? (А так неподалеку цвіла гречка). Та це куми Марії гречка так ловко зацвіла.
— Та ні, не те!
— А що ж?
Пан подумав, а потім і каже:
— Ти мені, мужичок, скажи, хто самого більшого коліна чоловік? Самого більшого коліна. Понімаєш?
— Понімаю. Самого більшого коліна в нас Матвій Дичко. Рубав дрова та не попав по деревині, а себе по коліні. Так він тепер у нас самого більшого коліна.
— Не те. Я тебе питаю — хто самий старший?
— Найстарша в нас баба Дубиниха, їй 95 років.
Пан розсердився:
— Мужик! Хам! Ти йому — образи, а він тобі — гарбузи. Я тебе питаю — хто тут найбільшого коліна, найстарший? Ну — кого у селі найбільше бояться?
— Ага! Ну тепер зрозуміло. Найбільше у нас бояться громадського бугая, бо як іде вулицею, то і старе і мале тікає.
Пан ще більше розсердився:
— Мужик! Хам! Ось я тобі (і відвернув руку) як заїду!..
- Заїдьте, заїдьте, паночку. Моя мати доброї кваші наварила, то я вас почастую!
Бачить пан, що з цим мужиком йому не договоритися. І сказав до кучера:
— Поганяй!
На другий день мужик вивіз на ярмарок овес, а пан надійшов та й питає:
— Що це, овес?
— Ні, не увесь, іще дома оставив.
Пан з'їжився і придивляється:
— Чи ти, бува, не вчорашній? — питає.
— Ні, пане, не вчорашній Мені сорок сім років минуло.
НАЙМИТ РОЗДІЛИВ
Один пан спік качку та й ніяк не міг її поділити між своїми синами й дочками. А був у нього наймит Хома. Пан покликав його та й каже:
— Поділи нас!
Узяв Хома качку, одрізав у неї голову і дав панові:
— Це вам, пане, бо ви — всьому голова.
Далі відрізав шию й дав пані, бо вона близько коло голови. Відрізав крильця й дав двом паннам, щоб у танцях літали, як на крилах. Дві качині ноги дав паничам, щоб добре верхи їздили.
— А тобі, Хомище, буде туловище! — сказав сам до себе. За качку та й пішов, а пан тільки рота роззявив.
ЯК БІДНИЙ МУЖИК ВИГРАВ ПАРУ ВОЛІВ
Бідний мужик та заложився з багачем і каже, що буде з паном обідати.
— Ну, добре, як пообідаєш, то я тобі пару волів дам!
Приходить бідний до пана, вклонився низенько.
— Пане, я ще нікому о тім не казав, але перше до пана прийшов... Що б коштував отакий кусень золота? — і показав йому на руку.
Той нічого йому не каже, крикнув, щоби йому принесли горілки, напоїв його. Подають обідати, той сідає і обідає з паном. Пан аж горить, — хотів би дізнатися, де той кусень золота, та й питає:
— Де він є? Принеси!
— Та що ж, пане, в мене нема, я питаю, щоб б він був вартий, якби його мати.
— Ото, дурень!
— Я не дурень, пане, коли тим способом виграв пару волів.
ЩЕ Й БАРИШ БУДЕ
Був дуже скупий пан. Посилає пан кухаря на базар та й наказує, щоб не тринькав дурно грошей:
- Іди ж, — каже, — та купи так, щоб і дешево й багато було, а то ти мене зовсім зведеш!
Пішов кухар та й купив нечищених флякїв. Приніс так з усім, а пан і напустився:
— Ти знов у снагу мене загнав! Чого ти там накупив? Кажи!
Не втерпів уже кухар, кинув фляки та й каже:
— Та зсередини з'їси, а фляки продаси, то ще й бариш буде!
ЯК БРЕХУН І ПІДБРЕХАЧ НАД ПАНАМИ ПОСМІЯЛИСЬ
Жили собі брехун та підбрехач. Брехун ішов завжди наперед, а підбрехач за ним пізніше, в ту саму сторону, і цей останній підтверджував, що перший сказав, а заробивши
гроші, приходили додому і ділилися.
Раз увійшли вони обидва до одного села. Своїм звичаєм брехун ішов наперед, а підбрехач залишився позаду. Найбільше любили вони заходити до панів, бо там найліпше вдавалося їм їх ошукати і великі гроші видурити. Прийшов брехун до двора та й іде просто до кухні. То було надвечір.
- Добрий вечір! — каже він.
— Дай боже здоров'я! - сказала кухарка.
— Чи приймете мене на ніч? — каже брехун.
— Приймемо, — сказала кухарка. — Просимо, сідайте на лаві та й постеліться, бо, може, ви з далекої дороги.
І дала брехуну миску варениць. Брехун так їв, що аж хавки тріщали, а очі наверх виходили, а попоївши, сів собі та й приглядається, як кухарка голубці робить. Кухарка мала в мисці листки з капусти і завивала крупи. А брехун встає з лавки і бере по листочку капусти і кидає на землю.