От бачить один невеликий чоловічок, що він залишився один і його назове останнім дурнем. Підвівся і каже до пана:
— Дозвольте, пане ГалаГане, запитати вас?
— Можна, — каже пан ГалаГан.
— Скажіть, пане ГалаГане, — каже той чоловічок, — чи ви у Кирпичному хуторі були?
— Ні, — каже пан, — не був.
— То, — каже чоловічок, — виходить так, що ви останній дурень!
ПОЧІМ ДУРНІ ПРОДАЮТЬСЯ
Раз поїхав один мужик із своїми кіньми на фурманку аж в Київ. Але приїхав він, а пан його і питає:
— А де ти був, Іване?
— Та де ж, пане, — в Києві.
— А що ж ти бачив там, Іване?
— Та все бачив, пане.
— А по чому ж там дурні продаються, Іване? — каже пан, щоб насміятись над мужиком.
А Іван йому:
— Та то як до дурнів, пане. Дурня мужика спускають так собі — за півціни: звісно, мужик. Але вже за дурня-пана — го-го, за того вже добру ціну правлять. Бо ж то дурень та ще й пан!
А пан аж присів від злості.
ЧОМУ КОЗАК СХОЖИЙ З ПАНОМ
Це було на Волині. У одного пана було багато маєтків. От приїхав той пан якось у свою слободу, а управитель і прислав до його козака з паперами з другої слободи. Глянув пан на козака — здивувався: мов вилитий другий він сам стоїть перед ним. От і питає козака:
— Чи не була твоя мати прачкою у горницях у мого батька?
— Ні, ніколи, не була, — озвався козак, — тільки мій батько вісім літ топив у горницях груби за старої пані.
РІЗНИЦЯ Є
Колись одному мужикові треба було кудись поїхати залізницею. Поїхав він, але на якомусь вокзалі, де він пересідав на другий поїзд, хотілось йому поїсти. Шукав, шукав місце коло столу — ледве знайшов, бо народу була сила.
Тільки почав там їсти, як тут де не візьмись якийсь вертлявий панок з склянкою чаю в руці. Став біля мужика та й дивиться на нього, ніби каже: «А уступи-но, мужиче, місце для пана».
Але мужик був собі не з боязких — їсть, і ні гадки. Тоді панок і каже голосно, так, щоб мужик почув, до інших панків, що сиділи кругом:
— А скажіть-но, вельможні панове, яка різниця між мужиком і свинею? — І, сьорбаючи чай настоячки, дивиться на мужика.
А мужик, не довго думаючи, та:
— Різниця є, пане!
— Яка?
— Та така, що мужик їсть сидячи, а свиня стоячи.
ПАН І ПАСТУШОК
Го раз їде пан. Доїжджає він до річки, а там недалеко пастушок пасе овечок. От пан і питає його:
— Скільки у тебе овечок? Чи далеко до села? Як тебе звуть? Чи ця річка глибока?
Так той пастушок і каже йому:
— Сімсот, — сім верст, — Мартин, — по коліна!
КОРОТКО І ЯСНО
Одного разу надвечір пан ішов на прогулянку і наказав слузі:
— Савко! Чуєш! Поки я повернуся, то ти щоб послав мені постіль! Чуєш? — коротко і ясно.
— Слухаю пана, ваш наказ виконаю, — відповів Савка.
Пан пішов. Савка, задумавшись, промовив: «Послати постіль — коротко і ясно». Це трохи труднувато... але все ж постелю... І він побіг у спальню.
Через годину, нагулявшись, прийшов пан та й пита:
— Послав постіль, чи може ще? Бо я хочу спати... натомився за вечір...
— Так, пане, послав — коротко і ясно... Так, як ви казали, — і він відчинив двері у спальню, показав на вікно де він послав постіль для пана.
— Дивіться, пане, я думаю, що тут вам буде коротко, ну, і ясно, бо цю ніч буде світити місяць.
ПАНАМ ВСЮДИ ДОБРЕ
Іде бідний мужик дорогою, а пан їде шістьма кіньми. І питає його пан:
— А звідки ти, чоловіче?
А він каже:
— З тамтого світу.
— А що наші батьки там роблять?
— А що ж, вельможний пане? Панам всюди добре: в котлах сидять, люльки палять, а бідний мужик дрова рубає і під ними палить!
НІ СЮДИ, НІ ТУДИ
Якась пані, не дуже то багата, хотіла поводитись зовсім по-панському. От одного разу наїхали гості, вона й покликала Микиту, що рубав там дрова, чи біля волів порався, і звеліла розносити чай, а щоб Микита не помилився, кому попереду, а кому потім, то пані його раз по раз смик та смик за поли:
— Сюди, Микито! Туди, Микито!
Носить Микита чай...
А далі пані якось не потрапила за полу та за очкур її смикнула, а він, гаспидів, та був із зашморгом... Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний, та, повернувшись до пані:
— Сюди, — каже, — Микито! Туди, Микито!
От тепер вже ні сюди, Микито, ні туди, Микито.