НЕМУДРІ ГРАФИНІ
А трапилося це, як над'їхало дві пані графині, і обидві їхали чотирма кіньми й одна другу не хотіли обминути.
А то було близько міста, а вони обидві послали лакеїв до судді, аби їх розсудив, котра має обминути.
Суддя не міг розсудити, бо обидві були великі магнатки, аби й ту не образити й ту не образити. І ходить по канцелярії і голосно викрикує...
А Іван замітав підсіння та й казав:
— Напишіть їм так: котра мудріша, хай вступить з дороги.
Як дістали той наказ, то кожна уступала дорогу і обидві плескали в долоні.
І одна на другу казала, що ти немудра. А розминутися не могли.
ОБОЄ РОЗУМНІ
В одного пана був робітник, звали його Іваном. От пан за щось посварився із сусіднім паном, і зачали вони судитися. От прийшла панові повістка на суд, пан прочитав, подумав і каже:
— Іване, запрягай коней, поїдемо у Нинів на суд.
Запріг Іван коней, під'їхав під крильце, пан сів і поїхали. Ідуть полянкою, а панові з думки не сходить суд: хто ж вийде прав, хто розумніший між ними. А далі пан і каже:
— Іване, а хто по-твоєму розумніший — чи пан Трахановський, чи я?
А Іван відповів:
— Та він, пане, дурніший ще вас, а як і не дурніший, то такий, як ви!
ЯК СЕЛЯНИН ПОМІЩИЦЮ ЧАСТУВАВ
В одному селі жила поміщиця. В неї був маєток, яким управляв німець-управитель. Бариня дома ніколи не сиділа. Ото все ходить по селу, заходить до кожного селянина у хату і пробує, чи доброго борщу або картоплі наварила хазяйка.
Одного разу вона зайшла до селянина, а він саме товк качалкою картоплю для свині. Бариня не поздоровкалась, нічого нікому не сказала і мерщій до картоплі та в рот. Покуштувала і почала плюватися:
— Ти що погану картоплю вариш? — присікалась вона до селянина.
А він їй відповідає:
— Та чого ви, бариня, угощайтесь, свиням хватить, хватить і вам!
ПРО ПАНА Й ХУДОЖНИКА
Приходить пан до художника:
— Намалюй мені на моїй люльці мене з собакою в будці, але так, щоб собака ховався, як я на нього дивлюся. Він так завжди робить — мене боїться.
— Добре, пане! Тільки дасте дві тисячі за це!
— Як намалюєш, то дам!
Приходить пан через три дні. Дивиться на люльку... Є він, є будка, а собаки нема...
— Де ж собака?
— Що ж, пане, ви дивитеся, от він і сховався, а коли одвертаєтесь, — вилазить з будки!
Довелося панові дві тисячі заплатити.
КАБАН ЇДЯТЬ, А СВИНЯ НЕ ХОТЯТЬ
Раз приїхав до барині в гості один поміщик, а в барині була служанка. От тільки посідали за стіл, а бариня сусіда вгощає, а сама не їсть. А служанка давала їсти свиням та входить і каже:
— Бариня, кабан їдять, а свиня не хотять!
ПОЛТАВСЬКІ ПАНИЧІ
— Здорові, — каже, — діти!
— Ми, — кажуть, — не діти, а полтавські паничі.
— Чого ж ви на печі.
— Та нема матері дома.
— Де ж вона?
— Пішла по селу попідвіконню хліба добувати.
В ГОСТЯХ І ДОМА
Був один пан у гостях і добре там гостював, їв усякі страви і пив усякі вина і так нагостювався, що не чув. Як його й додому привезли. Прокинувся він та й кричить:
— Лакей, вина!
— Нема, пане.
— Ну, то пива!
— Нема й пива.
— А де хіба я?
— Дома, пане.
— Ну, так давай води!
ДОБРЕ ТОРГУВАЛОСЬ
Одному чоловікові та треба було у місті купити дьогтю. От, не потрапив він куди треба та й зайшов у таку крамницю, де всякі хвиги-миги продають.
Увійшов, мазницю поставив біля ніг та й дивиться.
А в крамниці тільки один крамарчук, і питається він того чоловіка:
— А чого тобі?
— А дивлюсь, — каже чоловік, — що тут продається...
— А тобі ж чого?
— Та мені дьогтю!
- Та не дьоготь же, а дурні, дурні тут продаються!
Подививсь чоловік на його та й каже:
- Оце ж як тих дурнів здорово купують — тільки один усього зостався!..
ЯКИЙ ТОВАР, ТАКА Й ПЛАТА
Увійшов мужик у крамницю та й гука до крамаря:
— А подай лиш мені оту баньку з цукерками!
Той і подав. Мужик понюхав-понюхав та:
— Ні, не такі! Подай оту!
Той перемінив Мужик знову, понюхавши, не вподобав.
— Подай аж он ту! — знов гукає.
Крамар уже розсердився, але перемінив і третю. Не донюхався й звідсіль нічого мужик, поставив баньку та йде з крамниці. Взяло зло крамаря, що дурно панькався стільки часу, та й кричить до мужика: