— Та й справді, — каже господиня, — завтра привезу тобі яєць.
Привезла вона аж цілих вісімсот. Дідок усміхнувся, приймаючи яйця.
— Через три тижні приїжджайте за курчатами, — каже дід.
Не встигла вона від'їхати від баштана, як голодний дідок накинувся на здобич. Пік він, варив, смажив ті яйця цілих три тижні, а ось і строк прийшов. Дідок заглядів, як на фургоні до куреня котить господиня за курчатами. Дід не розгубився, мерщій запалив куреня, а сам біля вогнища давай квоктати і бігати кругом, як квочка. Підскочила і господиня до пожежі, але від діда ніякої речі не можна було добитись. Дід безперестанку квоктав, а хазяйка, переконавшись в його щирості, співчутливо сказала:
— Що то мати, що то діти.
ЯК БАГАЧ ЗЛОДІЯ ЗА НОСА ПОВОДИВ
В одному селі були три багачі та до того ж і дурні. От вони на спаса поїхали в Липове на ярмарок волів продавати. Один швидко продав за шістсот карбованців, і в нього зразу ж витягнули гроші.
Другий продав у обід. Гроші теж витягнули в обід. А третій теж продав у обід, а гроші в нього витягнули, але ввечері.
От той, що в нього гроші витягнули ввечері, приїжджає додому і хвалиться жінці:
— От дурні мої куми! Вони тільки продали, у них зразу гроші й витягли.
— А в тебе? — питає жінка.
— Е, ти думаєш, що я дурний? Я їх поповодив за носа! Попомучив! У кумів зразу гроші витягнули, а у мене аж увечері! Не на такого напали!
У ПОЇЗДІ
Сидить у вагоні якийсь багатенький купець із своєю жінкою. Доїхали до станції. У вагон увійшов простий чорнороб. Поїзд рушив. Купцева жінка уже почала була дрімати, так не дає сусід, що тільки що сів проти їх. Напала на нього гикавка, звичайно після оселедця та кислої капусти, та така, що як гикне, так на весь вагон чути. От купець і каже до жінки:
- Хочеш, я зроблю так, що він перестане гикати?
— Що ж зробиш ти?
— Я скажу таке слово, що йому стане совісно, от він і перестане.
— Ану скажи.
— Чуєш, землячок? — каже купець до чорнороба.
— Ги-ик. А чого тобі треба?
— Це твоя душа з богом говорить?
— Ги-и-ик! Та вже ж не з тобою, дурнєм.
ВОЛЯ ВИЙШЛА
— Дядьку Антоне, чи правду кажуть, що воля вийшла?
— Та вийшла ж, вийшла. То-то й горе, що вийшла, ні капельки не залишилось.
ПРИСЛІВ'Я І ПРИКАЗКИ
Багач — як собака: на своєму лежить, а хвіст перекинув на чуже.
Багатому чорт дітей колише, а вбогий і няньки не знайде
Більше панів, ніж курей.
Добрий пан: узяв у дітей хліб та й кинув псам.
Добрий був пан — бог його взяв та чорту подарував.
Пана в ребро, а людям добро.
Панського роду, а псячого ходу.
Щоб панам так легко вмирати, як мужикові орати.
Я тобі, паничу, штани підтичу.
Як багатий, так і клятий.
Круки на стерво летять, а пани на людську біду.
Панська ласка, що вовча дружба.
Пани б'ються, а в мужиків чуби тріщать.
Рад бідняк пану, як сирота трясті.
Крамар, як комар: де сяде, там і п'є.
Купець бере торгом, піп — горлом, а мужик — горбом.
Закон у пана, як дишло — куди направить, туди й вийшло.
Пан нашкодив, а старця повісили.
Тіло в злоті, а душа в мерзоті.
ПІП І ПАН - ТО ОДНО
КОМУ ПОМОГЛОСЬ?
Ото крамар і піп надумали розжитися та й збалакались:
— Давай, — каже крамар, — побудуємо монастир.
— Давай, — каже піп.
От побудували, нажили незабаром добра. В монастирі вже ікона свята «обновилась». Ідуть якось прочани та й питають того крамаря:
— Чи воно ж кому помоглось від цього монастиря та ікони?
— Не знаю, чи кому помогло, а двом, знаю, помоглось, та й дуже!
УЯВА ПРО БОГА
Запитав онук діда:
— Діду, який бог?
— З сивою бородою, буває лисий, а більш з чуприною, і кашляє він, бо старий дуже!
Онук зрадів:
— О! Я його сьогодні бачив. Ходив по городу й огірки молоденькі крав!
— То не він!
— Він, діду... Точнісінько такий, як ви сказали, ще й кашляє. Певно вмирати збирається!
ПРОКЛЯТІ СОБАКИ
Ішов раз селом чабан, і напали на нього собаки. Згвалтувались, збіглись зі всієї вулиці і мало не розірвуть.
А чабан задом, задом відступає від них, відступає і не помітив, як у церкву задом зайшов. Оглянувся він, а саме правилось — людей повнісінько. Він і каже: