А піп бачить, що непереливки, та як завиє з болю, та з воза в болото, та драпа пішечки під гору — в одну мить на гору вибіг.
А як дядько вже виїхав під гору, то піп і каже йому:
- Бачиш, Степане, який ти дурний. І нащо було тобі тоді того попа зачіпати? А тепер тобі добре, як твого попа б'ють?
А дядько тільки посміхнувся.
ЯК БІДНИЙ СЕЛЯНИН ПОПА ПОЗБУВСЯ
Було це давно, їхав якось раз бідний селянин із села в місто. І шкапина була погана — ледве, ледве тягне. А тут по дорозі і піп сільський іде. А вредний піп був, завжди на вози мужицькі пхався. Сів піп на віз і їде. А бідний селянин усе думає, як би його позбутися, щоб і кобильчині легше було.
А тут піп питає:
— Куди це ти їдеш, Іване?
— До міста, — каже.
— А чого?
— Та мене, — каже Іван, — собака скажений покусав, так я їду до лікаря.
— Аз тобою ще нічого не було, Іване? — питає піп.
— Та не було, — каже Іван, а сам дивиться, як би його зігнати патлатого.
Аж ось у вибалку побачив калюжу. Тільки доїхали до середини її, Іван як кинеться на попа, як гавкне. А піп як полетить у калюжу та звідтіль і говорить:
— Ой, Іване, чого це ти тут сказився? Хоч би був спереду або ззаду!..
А селянин поїхав собі далі вже без попа.
ГРУНТОВНА ВІДПОВІДЬ
Спитали одного дяка, скільки він може випити горілки. А він подумав, та й собі питає:
- А во благовременії чи натщесерце?
— Натщесерце, — кажуть.
- А з закусією чи без оної?
— З закускою!
— А за гроші чи безвозмездно?
— Безвозмездно!
- О, коли так, — каже дяк, — то до безконечності!
ЩО СКАЗАВ МОЙСЕЙ
В церкві піп починає говорити про Мойсея. І піп п'яний і дяк п яний, але хочеться їм іще похмелитися. А горілку вони брали у шинкаря Мойсея, що жив на горі. Він давав їм усе в борг. Перед проповіддю посилають вони псаломщика і кажуть:
- Піди до Мойсея і візьми горілки!
А сам піп починає читати і питає православних:
- А чи знаєте ви, православні, що Мойсей сказав на горі Сінайській?
А псаломщик повернувся без горілки злий та з порога на всю церкву як крикне:
— Та що ж він сказав! До чортової матері обох вас послав! «Верніть, — каже, — торішні гроші, то тоді іще дам!»
ПІП СКАЗИВСЯ
Один піп був на вечорницях і догулявся аж до ранку.
Прийшов додому п'яний, а це було у неділю, треба йому йти до церкви править.
Почав читати граматки, що селяни подали, щоб він помолився за упокой їх родичів, А селяни, щоб дурно не платить грошей попові, позаписували своїх родичів за три покоління.
От він натрапив зараз на одну граматку, а там написано: «Тіта», «Тіта», а тоді «Гапки», а тоді знову «Тіта». Так він як приспішив читати, щоб скоріш: «Тіта, Тіта, гоп-Тіта, гоп-Тіта», а тоді як підскочить, як піде вихилясом, на одній нозі, згадав гопак учорашній, а люди як шарахнуться з церкви, а їх хто зустріне і питає:
— Що таке трапилось?
— Піп сказився, — відповідають.
БЕЗ ШТРАФУ
Зібралися п'ять попів на храм і пиячили декілька днів підряд, аж попухли від горілки. От один у чині архієрея і каже:
— Давайте закладемося об заклад, що цілий рік уже більше не будемо пити і слово «горілка» не будемо говорити. Хто порушить цю умову, не лише вип'є, а скаже «горілка» — п'ятдесят карбованців штрафу.
Було це звечора. Полягали вони спати. На ранок попрокидалися з перев язаними головами, і кожному кортить похмелитися, та штраф і умова лякали святих отців. А похмелитись хочеться, як перед смертю.
От перший і закидає:
— Горе не вона!
А другий підхоплює:
— Горе і без неї!
А третій додає:
— Ну, то послать за нею?
А четвертий і собі:
— Принести її!
Найстарший архієрей і собі додав басом:
— Ну, що ж, божа братія, благословляю випити її!
І так обійшлося без штрафу.
ДВІ СПОВІДІ
Ішов один чоловік до сповіді та й по дорозі купив пляшку горілки, щоб після сповіді випити. Перед самою сповіддю сховав її за церковну браму.
Підходить до попа. Накрив його піп єпітрахіллю та й пита:
— Чим грішна твоя християнська душа?
- Та от, пане-отче, горілку п'ю. І навіть коли до Церкви йшов, не стерпів, купив півпляшки.
— А як же ти з нею до мене підійшов?
— Та ні, заховав за дверима біля хорів.
— Бог простить, — каже піп, — тільки бий сорок поклонів.