— А молитися.
— Я дома помолюся.
- А піп яку гарну проповідь читав!
- Яку ж він гарну проповідь скаже, коли він дурніший моєї кобили?
— Як це так — піп дурніший твоєї кобили?
- Як це можна казати? — каже другий.
- Ось я попові скажу, що ти так на нього кажеш! — каже третій.
— Так що! Я й попові у вічі це скажу.
— Скажеш?
- Скажу!
- Ну, ходім, ходім! — загомоніли чоловіки.
- Ходім.
Ну, пішли, сказали попу. Піп аж запінивсь:
— Так я дурніший твоєї кобили? Так ти смієш мені таке казати?
— Так що? Я докажу!
— Ну, докажи! Щоб я, ваш піп, та дурніший твоєї кобили? Докажи, сякий-такий!
— От бачите, батюшка. Їхав я одного разу з ярмарку і заснув на возі, а вона, кобила моя, і не попала на місток, та й загрузла в калюжі. Я схопився та за люшню, та кобилу по боках, по боках. Вона, як скажена, виперла з болота, Їду оце недавно знову, так вона побачила те місце, де я її бив, та прожогом через місток, та додому! От бачите, вона розумніша за вас, бо я її раз побив, так вона на другий раз і поїхала через місток і в калюжу вже не поїхала, а вас, батюшко, я тричі бив батогом, і кілком, а ви все до моєї жінки ходите. От тепер громада нехай і скаже, хто дурніший — чи піп, чи моя кобила?
ПРО МУЖИКА І ПОПА
Жив собі мужик біля батюшки, а жінка в мужика була прекрасна. От батюшка гривастий закохався в його жінку, а вона все розказує чоловікові.
Чоловік каже:
- А ти піддури його, хай прийде, а ми вже щось придумаємо.
Одного разу зустрічає вона батюшку і питає:
— Невже ви мене любите?
— Якби не любив, я б вас і не зачіпав!
— Ну, то, як угодно, приходьте увечері, а муж поїде на ярмарок.
А батюшка каже:
— От хорошо! Мені ось якраз нужно жеребця купити, так я дам йому гроші, щоб мені купив.
Покликав піп до себе чоловіка:
— Так що, ти хочеш на ярмарок їхати? Так на тобі п'ятдесят рублів грошей, купи мені жеребчика хорошого.
Забрав той гроші і поїхав, а батюшка до його жінки поговорити пішов.
А той мужик тільки за село виїхав та й назад повернувся, додому. А батюшка за столом сидить та винце попиває з молодицею. Постукав чоловік у двері. А батюшка вже злякався та:
— Хто це йде? Де мені дітися?
— Чоловіка принесло, полізай на піч.
— А як побачить мене?
— А я скажу, що то жебрак.
Він і подряпав в рясі на піч.
Відчинила вона чоловікові, а він тільки переступив поріг і відразу:
— От невдача мені вийшла! Узяв гроші у батюшки, а тут на дорозі случивсь кінь, подобався мені, так я й купив, а на ярмарку й не попало побути. Піди гукни батюшку, а ні, то матушку, як сподобається, так хай бере!
А батюшка на печі лежить. Пішла жінка до батюшки додому.
— Де ваш батюшка?
— Не знаю, де, - каже матушка.
— А нам треба його. Мій Іван купив хорошого коня, підіть подивіться.
Приходять.
— Здрастуй, Іване!
— Здрастуйте, матушко!
— А де це батюшка? Ось я вам коня доброго купив, подивіться.
- Ну, жінко, піди принеси горілки, ми й вип'ємо за коня.
Пішла вона, а мужик став з матушкою любуватися. А батюшка лежить на печі і тільки дихає, аж за голову взявся.
«От чорт! — думає. — Мені з його жінкою не попало гулять, він мене так обдурив!».
Приносить жінка горілку і питає:
— А батюшки ще немає?
А матушка, вже напившись добре, кричить:
- А на чорта він здався!
Випили, закусили, погуляли, як належиться, а піп мало не задушиться від злості.
Пішла матушка додому, а про лошака й забула, що такий є.
Мужик ходив, ходив по хаті, а тоді глядь — щось на печі лежить. Він і питає:
— Що то сопе на печі?
А піп вже й дух притаїв.
— Та то я жебрака пустила переночувати!
— Що ж ти, дурна, чоловікові попоїсти не дала. Ти не їздиш дорогами, так лиха не знаєш! А він, напевно, їсти хоче, та й чарку б випив! Старий, злізай з печі!
Не злізає піп — боїться.
— Я тобі кажу, злізай, а то все одно стягну!
Встає піп, злазить. А мужик:
— Ой, здорово обріс, старий, в нього вошей мабуть багато. Та то нічого! Ну, сідай вечеряти, а я тебе потім обстрижу, бо тебе нужа з'їсть!
А він, бідний, вже не їсть, а чекає своєї кари... А мужик не довго думав, посадив його на лавці, обстриг наголо, бороду відтяв. Тоді на жінку:
— Піди куль соломи принеси!
А той піп думає:
«Ще запалить, сукин син, щоб осмалений вийшов», та й сидить вже ні живий, ні мертвий.
Мужик постелив чорну ряднину на солому та до попа:
— Лягай, старий, тепер вже воші тебе не будуть кусати.