Прислуга заходить у кімнати, питає мене: «Бариня, що робити?» А я й кажу: «Що ви, такі-сякі, не знаєте, що робити? Геть від мене!..» Як замахнула ногою та по глечикові. Глечик перевернувся з молоком. «Пропало все», каже баба.
БІДА З ВІЙНОЮ
Казала одна жінка:
— І, господи, що тільки та війна й не робе, каліче людей та й годі. Руку або ногу одірве, ну, це ще можна жить, а не дай боже коли вже голову одірве — вічна ж тобі каліка. Та ні попоїсти, та ні забалакати, хоч живим у яму лягай!
АБИ НЕ ПЛАКАЛИ!
Поніс один дядько до кравця матерію, щоб йому пошив піджак, а кравець був не дуже добрий і пошив так, що той як надів, то стали сміятися усі з нього. От він і говорить кравцю:
— Нащо ти мені так пошив, що тепер усі з піджака сміються?
А кравець йому й каже:
— То нічого, що сміються, а якби плакали, ото б було погано!
НОВИНИ СЛУХАВ
Питалася якось жінка чоловіка:
— Де це ти був так довго?
А чоловік і каже:
— Та на базарі був. Новини слухав.
Жінка знову питає:
— А що ж ти чув цікавого?
— Та хіба за народом доступишся?! Далеко стояв, так нічого й не чув.
ЗРОБИВ НА ЗЛО
Пішов циган красти садовину. Переліз через тин та й хильцем-хильцем підібрався під грушу, потряс її зо тричі та й почав у мішок збирати. Збирає, збирає, а садівник підгледів (бо місячно було) — тишком-нишком зайшов ззаду та за ковнір — хвать:
— А, песий сину! Навчу я тебе, як у чужий сад лазити: полізуть тобі боком тоті грушки! — Та й потяг. — Ходи за мною, дам я тобі науку! (Хотів, бач, його завести до хати, викликати хлопців, та добре випарити, щоб пам ятав з місяць, як то грушки красти).
Циган бачить, що біда, взявся на хитрощі та проситься:
— Пане господарю, будьте ласкаві, що хочете зі мною робіть: і рубайте, і січіть, і хоч живцем шкіру здеріть, лишень мене через тин не кидайте.
— Добре, добре, — приговорював зразу господар, — я уже знаю, що з тобою робити.
А циган таки своє:
— Пане господарю, що хочете зі мною робіть: і рубайте, і січіть, і хоч живцем шкіру здеріть, лишень мене через тин не кидайте.
Думає господар: «Хто знає, що циганові буде, коли він так проситься, а ну ж я його через пліт перекину». Та й підвів циганище до плота, а він все ще гірше проситься. Взяв під коліно та й пекець через тин і дивиться крізь пліт, що з ним станеться. А циган скочив на ноги, як кіт, та ще й уклонився:
— Дай тобі, боже, здоров'я, чоловіче! Тепер хапай вітер в полі!
ЦИГАН У КОРЧМІ
Зайшов циган у корчму, а там п'ють чоловіки горілку.
— Цигане, випий з нами горілки!
— Не хочу! — каже циган, а гам аж слина котиться, але тільки хитрить, щоб просили.
— Та випий!
— Не хочу!
— Беріть, хлопці, тримайте за руки і ноги, а я заллю горілку в рот.
Тримають чотири чоловіки, а один ллє горілку. Коли скінчили — циган просить:
— А тепер один тримай, а чотири нехай ллють.
ГОВОРІТЬ, ЛЮДИ!
Ото раз казав пан до всієї громади:
— А хто піде до мене обідати?
— Я! — каже один циган наперед усіх.
— А хто піде до мене і на вечерю?
— Та я ж! — знов кричить циган.
— А хто піде до мене косити? — питає пан.
— Ну, люди добрі, — каже циган, — говоріть ви вже, а то що ж, все я та я. Навіть стидно уже!
ПРАЦЬОВИТИЙ
Наймають цигана на роботу і питають, чи любить він працювати.
— Робити я люблю, але жать та щепить — найбільш від усього.
ВИКРУТИВСЯ
Зайшов циган до господаря і просить:
— Дай, братіку, поїсти.
Господиня тільки що приготувала квашу. Господар посадив цигана за стіл, поставив квашу і каже:
— Їж, та гляди: похвалиш — битиму, погудиш — теж битиму, нічого не скажеш — також битиму.
Виїв циган миску.
— Ну, як? — питає господар.
— Не розібрав, батечку. Дайте ще.
Насипали ще миску. Виїв циган.
— Ну, як? Добра? — питає знову господар.
— Така, як і в першій мисці, — відповів циган.
Так і викрутився.