Погнав чоловік до моря напувати волів. Не п'ють води, а він усе привертає їх до неї, а далі й каже:
— Що за біс, чом вони не п'ють? Здається, вже й пора б. Хіба лиш сам нап'юся.
Ухопив раз — солона, хлиснув удруге — мов і солона і гірка.
— Е, — каже чоловік, — тим же її і багато, що її ніякий біс не п'є!
Зайняв волів від моря і погнав у друге місце напувать!
НЕ ПРОБУВАВ
Питають козака, що тільки прибув на Запоріжжя:
— Письменний? Читати умієш?
— Не знаю, можливо умію, але я ніколи не пробував.
ЯК СПИНЯТИ ПОЇЗД
У вагоні на верхній лавці спав один чоловік. На одній станції машиніст дуже раптом спинив поїзд, і чоловік в одну мить упав на підлогу, а потім устав, позіхнув, почухав потилицю і каже:
— Оце гепнув, аж поїзд став!
ТЯГАР
Раз їхав чоловік дорогою, а жінка йшла до міста і несла на плечах важкий тлумак.
— Сідайте, кумо, — каже чоловік, — я вас підвезу трохи, бо й я до міста!
Жінка сіла та й тримає тлумак на плечах.
— Ви чом, кумо, не поставите тлумака на віз? Та ж вам тяжко його тримати?
— Е, дай вам боже здоров'я, що мене везете, нащо ще такий тягар класти на віз?!
ТАЄМНИЦЯ
Їде дядько, назустріч йому кум.
— Що везеш, куме?
Кум устав з воза, підійшов і на вухо:
— Овес.
— А чому ж так по секрету говориш?
— Щоб кобила не чула.
ДОСАДИВ
Їхав раз дядько поганою конякою, а вона й пристала, так він сам запрігся, а коня прив язав до воза, та й каже:
— Собача коняко, не схотіла їхать, так іди пішки.
НАПУВАННЯ
— Напував ти коня?
— Напував.
— А чом же в нього морда суха?
— А води не дістав.
СМІЛИВИЙ
Кусалися вночі пси надворі, а чоловік лежить у хаті на постелі та й каже:
— Гузя, гузя!
— Йой, — каже жінка, — який ти, чоловіче, відважний!
— Е, — каже чоловік, — я б ще й до вікна підійшов!
ВІДВАЖНИЙ СИН
Били одного разу в корчмі чоловіка. Прийшов він додому та й скаржиться перед своїм сином, парубком.
— Ходіть, татуню, — каже син, — я їм покажу, як мого тата бити!
Прийшли вони до корчми, вийшли на середину, син сміливо оглянувся навколо та й крикнув:
— Хто мого тата бив?
— Я! — озвався один парубок та й виступив з-поміж людей.
— Ану, спробуй ще раз! — каже син, стиснувши в руці величезний бук.
А парубок — лусь в лице старого.
— А ну ще раз! — гукнув син і прискочив до парубка. А той вдруге — лусь старого.
— Е, — каже син, чухаючись в голову, — ходім, татуню, бо тут ще й мене будуть бити.
Вийшли з корчми, а батько зараз і каже:
— Дякувати тобі, сину, що хоч ти оступився за мене, а то б ще дісталось...
СТО ВОВКІВ
Розказував один парубок:
— Як ішов я вчора лісом, то ж то страховини мені було! Ледве втік!
Питаються його:
— А що ж там таке?
— Та, мабуть, аж сто вовків як поженеться за мною!
— Овва!
— Чого овва? Хоч не сто, а півсотні було!
— Та їх і в лісі стільки нема!
— От же й не вірить! Я ж кажу, що, мабуть, штук з десяток гналося...
— Та ну бо, не бреши!
— Та хіба б я брехав! Я ж кажу: як наполіг за мною вовк...
— Та де ж ти його бачив?
— Ну, їй-богу ж, за кущем щось: шелесть... шелесть... Таке сіре та мале, а хвіст, як шило.
СІМ ВОВКІВ
Іду я вночі понад став, аж там вовків повен став; я присів, а їх тільки сім; я вкляк, а їх уже п ять: я стою, стою — білий день, а то в воді — чорний пень!
ОКАЗІЯ
Виїхав мужик у степ і дуже рано, так, що й не розвиднялось ще. Дуже він боязкий був, а проте виїхав, і жінка аж зраділа було. Та незадовго відчиняються ворота, і у двір заїжджає її чоловік.
— Чого ти повернувся? — запитала жінка.
— Та от, нахаба якась, — каже чоловік, — зранку на мене щось свистить. Іду, а воно свистить та й свистить. Що я не робив — воно свистить. Запріг воли та й приїхав оце додому. Хтозна, що воно свистить та й свистить?
— А як ти дома був, так не свистіло? — спитала жінка.
— Свистіло, — відказав чоловік,
— А ну, почекай, — каже жінка. Підходить до нього, а це у нього в носі такі висвисти. — Тю! — каже вона, — та це ж у тебе в носі!
— Та невже? — дивується чоловік. — Отака оказія! А я й не туди! Коли був би знав, так із поля не вертався б.