ХВАЛЬКИ
Купив собі чоловік нові чоботи, жінці персні, а дочці сережки.
Настало свято, усі і повбирались у новеньке.
Коли це заходить якийсь гість.
Чоловік сів на покуті, човга ногами, виставивши нові чоботи, сам хату озирає, а тоді, ногою показуючи (щоб чоботи бачили):
— А чом це у вас, — каже, — хата не метена.
А жінка виставила наперед себе руки, розчепіривши пальці, щоб персні видно було, та й каже:
— Чи я ж не казала?
А дочка замотала головою так, що сережки зателіпались, та й собі:
— Оце лихо! Скільки ж її на день мести?
БІСОВА ТІСНОТА
Варив чумак у степу куліш. Але якось повернувсь незграбно, зачепивсь за казан і геть куліш вилив. А тоді й каже:
— Ну й бісова тіснота тут — ніде й повернутись.
ШВАЧКА
— Шиєш, дівонько?
— Шию!
— А пороти скоро будеш?
— Та ось тільки ниточку дошию!
ПОРЮТЬ ТА ПЛАЧУТЬ
— Що ваші дівчата роблять?
— Шиють та співають.
— А мати?
— Порють та плачуть.
У ШЕВЦЯ
— Поший чоботи мені, та добре поший, що називається на совість.
— А хіба совість ходить у чоботях?
РЕМІСНИК
Зійшовся раз на торзі такий, що робив мітли, з таким, що робив коцюби. Мітляр не бачив ще коцюби; прийшов до коцюбника, взяв одну в руки і став оглядати, дивуючись, як коцюбник міг втяти таку штуку. А коцюбникові було тото по нутру, та й хотів ще й сам похвалитися.
— Е, що би ми, — каже,—ремісники, не видумали!
ДРУЖНЯ РОЗМОВА
— Е, куме, постарів уже ваш пес, ледве ноги волочить і хвіст опустив...
— Е ні, куме, коли б ще ви так гавкали, як він.
ПОТРЕБА
Іде чоловік. Коли хтось гукає:
- Дядьку! Дядьку! Стривайте, щось треба!
Той став, чекає, думає, чого тому треба. Коли це прибіг той з істиком:
— Орю в бісового сина, та ні об що й почухатись. Дозвольте хоч об віз!
ГЛУХИЙ ДОЩИК
— Дощику, дощику, — просять люди, — їди туди, де просять.
— Де косять? — Недочув дощик та й побіг на косовицю.
- Дощику, дощику, іди туди, де чорно.
- Де вчора? — недочув дощик та й побіг туди, де лив учора.
- Дощику, дощику, іди туди, де ждуть.
— Де жнуть? — знову недочув дощик і швидко побіг на жнива.
ПРИМХИ П'ЯНОГО ПРИМХИ П'ЯНОГО
Іде п'яний по вулиці, а назустріч йому городовий.
- Ваше благородіє, скажіть де я знаходжусь?
— На вулиці Благовіщенській!
- Я не питаю на якій вулиці, а в якому місті.
СКІЛЬКИ ВЕРСТ ДО НЕБА
Їдуть два чоловіки з ярмарку. І як п'ять верст проїхали, так і відпочивати треба, бо як п'ять верст, то й корчма стоїть. От їдуть і забалакалися:
— А що, — каже, — як би його злічити, скільки то верст до неба?
— А бог його святий знає, скільки! Думка така, що верст із п'ять буде!
— Тю на тебе, куме! Та як би туди п'ять верст було, то там би корчма стояла!
ПОХВАЛИВ
Купив сусід в сусіда кавалок поля і заплатив за нього дорого. А як вийшли на поле, то купець кривдувався, що поле таке вузьке, а таке дороге, що то коштує цілу сотку.
А той, що спродав, відповідає:
— Ви кажете, що вузьке й коротке, але погадайте собі, яке воно глибоке, що хоч скільки копали б, то кінця не найдете.
КВИТОК ПО ЗРОСТУ
Дама з наймичкою і малим сином просить залізничного касира:
— Дайте мені два з половиною квитки.
— А кому половинний квиток?
— Сину!
— Та він уже дорослий, уже в штанях.
— А, коли так продаєте, то дайте тільки півтора.
ВИГІДНО
До крамниці зайшла молода хороша пані з старенькою наймичкою Гапкою.
— Почім оця хороша матерія? — питає молодого крамаря.
— Поцілунок за аршин!
— То міряйте 25 аршин, а ти, Гапко, розплатися.
СОБАК БОЮСЬ
В поїзді старший кондуктор перевіряє квитки. Безквитковий пасажир (заєць) сховався під лавку.
— Ану хто там? — сіпає того за ногу старший кондуктор.
— Заєць, ваше благородіє!
— Вилазь!
— Не можу, собак боюся!