— Сказати тобі казку про тільки?
— Скажи.
— Оце тобі і тільки.
— Сказать тобі казку про дідуся?
— Скажи.
— Оце вона і вся.
— Грицьку, диви, тобі киває?
— Хто?
— Та корова хвостом.
— Петре, он гуси летять!
— О-йо-йо! Та як багато.
— Та чи ти бачиш?
— А ти ж кажеш!
ПРИСЛІВ'Я І ПРИКАЗКИ
Будемо на весіллі гуляти: дядько до мами сватається.
Ждала бабка внукового книша, та вилізла душа.
Іване, ти вже вмираєш — дозволь заміж вийти! — Хоч за чорта!
Мамко, хваліть нас — ви мене, а я вас!
Не плач, небого, що йдеш за нього, хай плаче він, що бере лихо в дім.
Оце тобі, бабуся, й наука, не йди заміж за онука!
Сякий-такий Пантелій, а все таки веселій.
У нашої Катерини і весілля і родини.
Аж на небі чути, як мухи кашляють.
Батько хай їде орати, його коні знають, а я піду гуляти, мене гості чекають.
В бороді гречка цвіте, а в голові на зяб не орано.
В роботі «ох», а їсть за трьох.
Вже не в одній чарці денце бачив.
Видно, що Гапка млинці пекла, бо ворота в тісті.
Він дуже розумний: решетом у воді зірки ловить.
Втопили кота миші в помийниці та тільки мертвого.
Голова, як казан, а розуму ні ложки.
Гречана каша хвалилась, ніби вона з коров'ячим маслом родилась.
Де ти був, як бог розум роздавав?
Дивіться на нього сьогодні, бо завтра не дотовпитесь.
Дурень з дурнем зустрічались, один одним дивувались.
Дурневі не страшно з ума зійти.
Дурний, хоч об дорогу вдар.
Журавель у небі, а ти йому вже ціну встановлюєш.
З бороною по воду поїхав, а з ціпом рибу ловить.
Ззаду і сяк і так, а спереду дурак.
Зійшов з ума та не з свого, а з чужого.
Знайте нас! Ми кислиці, з нас квас!
Зробиш — на собаку мале, а на кішку велике.
І жаба риба, бо в воді сидить.
Їздили та возились, та за дуба зачепились.
Їлося б смачно, та робити страшно.
Їсть за вола, а робить за комара.
Кажуть, що п'яниця, а справді — брехня, бо він не п'є, а просто ковтає.
Кричала ворона, як вгору летіла, а як додолу, — то й крила опустила.
Лінивого й ноги не носять.
Мітко стріляє — у божий світ, як у копійку.
Мудрий Іван, як коня вкрали, тоді він і стайню замкнув.
На гривеник покупки, а на карбованець крику.
На дурного вся надія, а він взяв та й порозумнішав.
На словах города бере, а на ділі жаби боїться!
Не скуби, поки не зловиш.
Носить голову тільки для шапки.
Носиться, як дурень з ступою.
Оженився дурний та взяв дурнувату, та й не знали, що робить, — запалили хату.
От вам Лука: рукавиці за пазухою, а він їх шука.
Отакі, матінко, лихі люди: як напали на мене семеро перекупок, то ледве я одгризлась.
Пішла по масло, та й у печі погасло.
Пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й простояв цілий день.
Подивився дурний на дурного та й похитав головою.
Порожня бочка гучить, а повна мовчить.
Пришив кобилі хвіст, а у кобили і свій довгий.
Радий дурень, що знайшов дурнішого від себе.
Раз на віку трапилось черв'яку злізти на моркву та вже й каже: «Я вище од усіх!»
Рушив розумом, як дохле теля хвостом.
Стільки з його користі, як з чорта смальцю.
Та коли б же нашому теляті вовка піймати!
То снідаю, то обідаю — і погуляти ніколи.
У п'яного кулаки дрова рубають, а як прокинеться, то й сокири не візьме.
Хвали мене, ротику, бо я тя роздеру.
Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця, та ніхто тому не вірив.
Хвастала кобила, що з возом горшки побила.
Ходив рак сім літ по воду, та прийшов додому, та став через поріг перелазить, розлив, та й каже: «Отак чорт скору роботу бере!»
Хотів минути пень, а наїхав на колоду.
Як до праці — ручки дрижать, а чарочку добре держать.
Як прийшли жнива, я чуть жива, як прийшла Покрова, я стала здорова.
Як скаже — то ні пришити, нї прилатати.
Як спить, то не їсть, а як їсть, то не дрімає.
А де ж той хліб, що вчора з'їли?
Будьте спокійні, як порося в мішку.
Ваша Катерина нашій Орині — двоюрідна Одарка.
Вже й дрова й вода, коли б сир і мука, то вареників би наварила.
Вискочив, як Пилип з конопель або як Кузьма з маку.
Він собачка добрий: як будете годувать, то не почуєте, як і гавкатиме.
Гість — невільник: де посадять, там і сиди; а хазяі'н, як чиряк: де схоче, там і сяде.