ПЕРИФРАЗИ
1
Одної дівки теля згидзилося та й побігло та й перескочило в другої сусідки через пліт та в капусту, а з капусти в лози. А вона потому прийшла та й питає:
- Сестрин вечір, добричко!
А її питає:
— Як маєш, сестричко?
— А не телятила ти, — каже, — мого видітка?
А та каже:
— Телятила.
Її питаються:
— А яке ж воно?
— Попід ліс червоненько, а шийка на мотузочку. Мені перелазить переплотило, мені храбустиць перекапустило, задерло лози та й побігло у хвіст.
2
- Сестривечір, добричко. Чи ти не телила моїх бачок?
- Телила, телила! Під моїм ночом стогували, мої брехи засобачили, а в гледочку пощилила, аж там ядунята гарчать, я за гук та й туди, аж воно вертом перечервенилось, дригами нож, нож. Телячила, телячила, захвостило задерю, геть поочеретило до бігу.
3
Ну, а це вже не пісня, так зате правда. Ось слухайте.
В нашім селі живуть поряд два сусіди: Лисовіл та Цвіркун. Ну, що ж ви думаєте, дідова Лисоволова дівка та закохалась у Цвіркунового Гаврила, і так закохалась, що й жити без нього не може, одно й визира через тин до Цвіркуна, щоб побачити Гаврила. А Гаврило її геж кохав. І от одного разу дід Лисовіл зробив ярмо, й треба було продовбати підгорля в ярмі. Він гукнув дочку та й каже:
— Піди, доню, до діда Цвіркуна та попроси у нього свердла й долітця, щоб продовбати підгорля в ярмі.
Як почула вона, що її батько посила до Цвіркуна, й так рада була, що може побачити Гаврила, та мерщій побігла. Прибігла, коли вони вечеряють. Вона тоді й каже:
— Свердели, вечеряли, полудрабок батько. Пху, пху, що це я набалакала, наговорила: дайте мені жолобчастого Гаврила, батькові під горлом продовбати.
4
Іду я лісом, коли щось у шелесті забур'яніло. Я туди — воно тріщи виочило, скали визубило; я його потягом дрюк! А воно — дригами ног! Задрало лози та й побігло в хвіст.
БЕЗКОНЕЧНІ ДІАЛОГИ І РОЗПОВІДІ
1
— Здоров, кум!
— Здоров.
— Як живеш?
— З млина впав.
— Ото то й худо.
— Та не так то й худо.
— А як саме?
— Шага знайшов.
— Ото то й добре.
— Та не так то й добре.
— А як саме?
— Щербатий.
— Ото то й худо.
— Та не так то й худо.
— А як саме?
— Мішок горіхів купив.
— Ото то й добре.
— Та не так то й добре.
— А як саме?
— Червиві.
— Ото то й худо.
— Та не так то й худо.
— А як саме?
— Кабан поїсть.
— Ото то й добре.
— Та не так то й добре.
— А як саме?
— Вовк кабана з'їв.
2
— Ми з тобою йшли?
— Йшли!
— Кожух знайшли?
— Знайшли!
— А де ж він?
— Хто?
— Кожух!
— Який?
— Як який? Ми з тобою йшли?
— Йшли.
— Кожух знайшли?
— Знайшли!
— А де ж він?
— Хто?
— Кожух
— Та який?..
3
Вилетіла сорока на дерево, сіла та й дивиться, а рак виліз із води та й лізе. От він лізе та й лізе, та й лізе, а сорока дивиться. От вона дивиться та й дивиться, та й дивиться, а рак лізе. От він лізе та й лізе, та й лізе, а сорока дивиться. От вона дивиться та й дивиться, та й дивиться, а рак лізе. От він лізе та й лізе... і т. д.
4
Летіла сова повздовж, села, долетіла до броду та — бульк у воду. А мисливець ішов, ту сову знайшов, приніс її додому, поклав проти сонця на солому, щоб висохла. Та сова - повздовж села, прилетіла до броду та — бульк у воду. А мисливець пішов, ту сову знайшов, приніс її додому, поклав проти сонця на солому, щоб висохла. Та сова — повздовж села... і т. д.
5
Йшов дядько з ярмарку по колоді через воду; тільки став він на колоду — бовть у воду! Викис, виліз, висох, став на колоду та й — бовть у воду! Викис, вимок, виліз, висох, тільки став на колоду — бовть у воду... і т. д.
Пожовтнева сатира і гумор
КОМУ НАШОЇ ЗЕМЛІ СХОЧЕТЬСЯ - ТОЙ ПІД НЕЮ СКОРЧИТЬСЯ
ПРИКАЗ ПРО ВСІХ АБО ПРО ДЕВ'ЯТЬОХ