Цар Романов у нас був,
Дуже добре керував:
Із паперу робив гроші,
Собі золото забрав.
А Керенський проводар
Він так само не зівав:
Україну розоряв,
Царські гроші собі взяв.
А Центральна Рада була
Та й зробила добре нам:
Паперових наробила,
Злото німцям оддала!
Гетьман добре керував,
Керував, неначе цар:
Папіряні гроші робив,
Україну він продав!
А Петлюра добрий був.
Каже: «Я вам батько!»
Срібло, золото забрав —
По Вкраїні гладко!
Махно-бандит скрізь вертівся,
Мов собачий хвіст.
Ми ж на нього роздивились,
Аж він анархіст!
А Денікін як прийшов,
Хотів панувати,
Свої гроші розпустив,
Щоб царські забрати!
Врангель добрий на словах,
Управляв в Криму:
Як хто грошей не давав,
Того садив у тюрму!
А поляки теж були
З Петлюрою вкупі,
Хоч недовго пробули,
Та теж душогуби!
Дев'ять сватів-шкуродерів,
Хотіли засісти.
Робітників та селян
Бралися заїсти.
Стала бідна Україна,
Як нещасная вдова:
Хто не прийде її сватать.
То добра її не дба.
КВАРТЕТ
Петлюра, гетьман і поляк,
Денікін «храбрий» і Колчак
Затіяли з народом бійку.
Дістали танки, кулемети,
Собак англійських дві-три роти
І доблестю своїх побід
Рішили здивувати світ.
Антанта устромила дишло,
Запрягла коні, та нічого не вийшло.
«Гей, стойте, братці, — кричить Антанта, —
Як же нам бійку тут вести —
Ми всі не так посіли!
Ти сядеш з гетьманом, поляк,
Денікін в Крим, в Сибір — Колчак,
А ти, Петлюра, сиди збоку
І як не так, то бий по оку!
З усіх сторін ми разом двинем,
Народ ми швидко перекинем».
І рушили до самого Орла.
Да тут народ як розізлився.
Й залізною рукою за груди їх схватився,
Та вдарив добре по зубах,
І розігнав їх в пух і прах.
Колчак і гетьман провалились,
Поляки дома очутились,
Денікін знов у Крим попав,
Петлюра безвісти пропав.
Розбили всіх, засяло сонце
У наше радісне віконце.
Народ взяв владу, в ньому сила,
Бандитам всім — могила.
ПРО СКОРОПАДСЬКОГО
Німці гетьмана зловили,
На трон його посадили:
«Сідай, сідай, Скоропадський,
Будеш українським батьком».
Дурнуватий Скоропадський
Сів на трон, мов той пень,
Та й просидів цілий день,
Сидить день, сидить два,
А розуму все чорт-ма!
ПОХІД СКОРОПАДСЬКОГО
Із походу Скоропадський
Повертавсь до жінки,
Обшарпаний, а в кишені
Лиш одна копійка.
От пішов він на ярмарок,
Ходить, ярмаркує,
На копійку собі хрону
На обід купує.
Хрін то, бачте, найдешевший,
Отож купив в'язку
Та й сів собі на кобилу,
Ще й шаблею брязка.
Б є кобилу острогами,
Хроном подавився,
Закрутило йому в носі,
Мало не сказився.
— Що ж, нівроку, — собі каже, —
Дурні очі, бачте?
Купували собі хрону,
То тепер і плачте.
І не думай про Вкраїну,
Покинь гордий гонор,
Лиш поткнися, нагодуєм
Ще не таким хроном.
ЯК ЗАДУМАВ ПАН ПЕТЛЮРА...
Як задумав пан Петлюра
Сватать молоду,
Та й посунув на Вкраїну
Всю свою орду.
Скликав гостей на сватання,
Яких сам хотів,
Не забув він припрохати
Й німецьких панів.