Оце ж тобі, песій сину,
Кислиці ще й груші!..»
Ледве виніс пан Петлюра
Свою тряску душу.
ЧАСТУШКИ
Няміняв Краснов снарядів
У Вільгельма за биків,
Много в кайзера снарядів,
А в Краснова дураків.
Скоропадський гад
Та й з Петлюрою,
Нам заплатять вони
За все шкурою.
Гетьман «добре» керував.
Керував, неначе цар,
Папіряні гроші мав,
Україну він продав.
На горі калачі,
Під горою каша:
Не думайте, гайдамаки,
Що Росія ваша.
Швидко виліз, швидко впав
Той виродок хвацький,
Що куркулям землю дав, —
Гетьман Скоропадський.
Я на бочці сиджу,
Під бочкою слизько,
Утікай, німчура, —
Полк Богунський близько.
Точить зуби поляк-пан
На радянський хліб і лан,
Не сунь, пане, свого рила,
В нас зросла незламна сила.
Нехай пан-лях френчик носить.
Нехай дере вгору носа,
Не раз уже гади білі
І френчі й штани губили.
Закувала зозуленька
Три-чотири рази,
То ж дивіться — вже Петлюра
Салом п'ятки маже.
Утікали генерали,
Скільки було духу,
Бо товариш Ворошилов
Вдарив їх по уху.
Знову хоче пан-поляк
Упіймати нас на гак.
Гей, вставайте, вояки,
Ловіть панів на штики.
Ми Денікіна розбили.
Й цих спровадим до могили,
Буде знати пан-поляк
Про червоних про вояк.
Точить зуби поляк-пан
На радянський хліб і лан.
Не сунь, пане, свого рила,
Бо готують в селах вила!
Ой, у пана, ой, у пана,
Аж горить щока рум'яна,
Болять ребра, ломить спину —
Пам'ятатиме Вкраїну!
Ми веселії хлоп'ята,
Ми червонії солдати —
Будуть знати генерали,
Як ми з Києва їх гнали.
Скоропадський-женишок
Завів гетьманщину,
Набрав грошей у мішок,
Та й втік в Німеччину.
У Харкові дощ іде,
А в Полтаві слизько...
Бережися, Махно-дурень,
Партизани близько!
А Будьонний на коні,
Будьонновці в кареті,
А махновці-дураки
Лазять в очереті.
ЛИСТ ПЕТЛЮРІ
Слухай, батько, отамане,
Новоспечений гетьмане,
Полководче ти зелений,
Панський прихвосне мерзенний!
Слухай та на ус мотай,
Будеш битий — пам'ятай!
Знову сунеш на Вкраїну
І несеш ти їй руїну.
Ти і німців нам приводив,
Гайдамаків понаплодив,
Ти з Денікіним братався,
Одностайно з ним старався
Комуністів виганяти,
Київ щоб собі узяти.
Не вкипіло — провалився
І в Варшаві опинився,
Бо червоні козаки
Знищили твої полки.
Слухай, Юдо, казнокраде,
Ми дамо тобі пораду,
Булави ти не добудеш,
А штани свої загубиш.
Швидше наш червоноармієць
Схватить тя за оселедець.
О, тоді ти будеш знати,
Як Вкраїну продавати.
Щоб на погань не дивиться,
Довго з духу не возиться:
Закладем тебе в гармату
Та й жбурнем до чорта в хату.
До побачення, гетьман,
Батьковбивець, шарлатан!
ЛИСТ ПЕТЛЮРІ
«Ми, таращанці, богунці та інші українці, козаки, червоноармійці, одержали твою нахабну відозву.
Як у давнину запорожці турецькому султанові, так і ми тобі відповідаємо.
Був у нас гетьман Скоропадський, сидів на німецьких багнетах, загинув проклятий.
Новий пан гетьман об'явився — Петлюра. Продав бідних селян польським панам, уклав з панами-поміщиками мир. Продав Україну французьким, румунським, грецьким щукам, пішов з ними проти нас — трудящих бідняків України. Продав матір-батьківщину, продав бідний народ.
Скажи, Іудо, за скільки грошей продав ти Україну?