СПІЛЬНІСТЬ
— Які спільні і які відмінні риси між лисом і фашистом?
— Спільні риси такі: обидва злодії. Протилежні — лис, як украде курку, то їсть, а фашист несе до хати і заставляє, аби йому господиня смажила, та ще й до того на маслі.
ФАШИСТСЬКИЙ ДУХ
Хвасталися все гітлерівці своїм духом, високим та войовничим. А малий хлопчик ніяк не міг зрозуміти цього та й питає маму:
— А який, мамо, у них дух?
— А такий, як од цапа, — упевнено каже мати. — Хіба не знаєш, як тиждень хату провітрювали після них, доки трохи видихався їх дух.
ГІТЛЕР І ЙОГО ПОРТРЕТ
Підійшов Гітлер до свого портрета та й каже:
— Адольф, Адольф, що з нами буде, коли більшовики нас переможуть?
З рами висунулася пика намальованого Гітлера і каже:
— Нічого: мене знімуть, а тебе повісять!
ПОРАДА НАПОЛЕОНА
Як почав Гітлер під Сталінградом париться, то пішов до Наполеона радиться:
— Скажи, як мені воювати?
— З ким воюєш?
— З красними.
— Не знаю, хто такії.
— Ну, з більшовиками.
— Не чув про таких.
— Ну, з руськими.
— А, так би й сказав. А куди ти дійшов?
— До Сталінграда...
— То лягай зі мною рядом.
ЧУДЕСА
Коли Червона Армія зігнала фашистів з українських районів — один німецький пан і давай тікача! Біг, біг, аж до самого Берліна добіг. Його й питають:
— Ну як, пане, чи багато пшениці на українській землі вродилося для нас?
— Та бодай їй трясця, — каже. — Ця більшовицька земля чудеса творить. Посіяв я пшеницю, а уродилось кладовище — самі хрести з німецькими касками.
ВІДВАЖНИЙ ГІТЛЕРІВЕЦЬ
Раз фашисти обложили ліс, в якому були партизани. Почалася битва між партизанами і фашистами. А в гітлерівському війську був один дуже «відважний» Ганс, що цілий час дзвонив зубами, як голодний вовк. Раптом біля нього, так за п'ятдесят метрів, вибухнула граната і в те місце, яким сідати, вдарило якимсь патичком. А що Ганс був найвідважніший у війську, то лежав півгодини без пам яті, а коли прочумався, то почув неприємний запах.
— Слухай, Карл! — обізвався він по хвилі до свого сусіда, що лежав недалеко від нього і стріляв богові у вікна.
— Карл, слухай! Чоловік ранений смердить?
— Так, мабуть, — каже Карл.
— Ну то я ранений в ногу, бо чути від мене запах, і повні штани крові набігло.
ВИПРОСИВ
Один гітлерівець та вчився просити по-українськи молока. От лежить і практикується:
— Хазяйка, давай мені молоха, молоха, молоха. Дай мені молота.
А жінка думала, що він просить молота, та й телепнула його по тім'ю.
НЕ СУШИ ЩЕ НОГИ
Двом фашистам треба було перебратися на другий берег річки. Ішли вони берегом, аж увиділи старого гуцула. Прикликають його до себе і показують, що хочуть переплисти на той бік, та нема як.
— Я вас пораджу, — сказав гуцул. Надибав стару зрізану вербу і показує, щоб один з них сів на неї верхи і зв'язав знизу ноги, щоб не зірвався з верби у воду Довго фашисти сперечалися, кому першому плисти, аж ось один, сміливіший сів.
Гуцул зв'язав йому ноги, дав в руки колик ще й на річку попхав. Доки вода була така, що можна було досягнути ногою дна, німець плив, коли ж досягнути вже не міг, перевернувся головою вниз, а ногами вверх.
— Не суши ще ноги, дурню! — кричить другий німець, — До берега ще далеко...
ВОСТАННЄ КУПАЮСЬ
Під час війни у нашому ставку захотів покупатись німець. А по-нашому говорити добре не вмів. Уліз він у воду і потрапив у водоворот над ямою та й почув, що тоне. але як крикнути, що потопає, — забувся.
Виринув він раз із води і кричить:
— Востаннє купаюсь!
Люди на березі стоять і посміхаються. Виринув німець удруге:
— Востаннє купаюсь!
А потім виринув втретє, прокричав та й пішов на дно. А люди:
— Ну і слава тобі господи!
ДОПОМОГЛИ
«Коли Червона Армія перейшла кордон і йшла в Західну Україну, то польські правителі просили у румунського правительства поміч, аби танки позичити.
Румунські правителі сказали, що позичать.
— Скільки ж ви позичите? — питають їх.
— Половину того, що маємо, — одказують вони.
— А скільки ж ви маєте?
— Два, — відповідають румунські правителі. — Один вам дамо, а один собі залишимо».