ВІДЧУВАЮТЬ
— Мамо, чого тікають кури?
— То вони здалеку фашиста зачули.
“ВІТАЮТЬ”
— На кого то собаки гавкають?
— То фашистського офіцера «вітають».
ГІТЛЕРОВІ ПОСІПАЦІ - СКАЖЕНОМУ СОБАЦІ
(Партизанський лист)
Прописуємо тобі, катюго.
Що ми живі та здорові,
Як дуби у діброві.
Та ще бажаємо тобі від щирого серця
Сто болячок у реберця,
Сто чортів у твою пельку.
Щоб ти швидше ліг в земельку.
А вже ж ти зграю свою скликав,
А вже ж ти руки криваві потирав;
Нахвалявся, чорним душам присягався:
«Я пошлю на схід вояків-арійців;
Я розіб'ю партизанів, розвію,
Чорним попелом села покрию,
Кров'ю людською уп'юся
Та й повеселюся.
От тоді в тилу буде мирно та тихо».
А тебе, людожере, спіткало лихо.
Як води з моря не випити,
Як вітру в полі не спинити, —
Так і нас, партизанів, хоч сказися,
Не здолати тобі, не розвіяти.
Бо ми — месники народні,
Захисники благородні.
І не злякають нас ні машини твої, ні Ганки,
Бо є для них партизанські приманки.
Самі їх готуєм,
Непрошених гостей частуєм.
Їдуть «гості» на машинах
І вибухають на партизанських мінах.
Всім їм отут
Надходить капут.
Бо вояки твої, арійці,
Не заслуговують на наші гостинці.
А ще потішили нас, партизанів, твої
лі гуни:
Над лісами гасали,
Бомби з «юнкерсів» скидали,
І бомби, і батальйонні міни
Кожної днини.
Є великі втрати, —
Бодай не збрехати:
У нашої баби Насті
Дві курки вбито зозулясті;
Біля дірявого моста
Приблудній корові відбито хвоста;
Наведено жах
На болотяних жаб.
Хоч вір, хоч ні,
А так було усі дні.
Кобиляча ти голова —
Не розум у ній, а трава.
Всесвітній ти телепень,
Дурний, як пень.
Чухай тепер свої вуха ослячі та приказуй:
«Коли б то знаття,
Що буде таке биття, —
Заклявся б іти сюди
На все життя»...
НАД РІЧКОЮ, БЕРЕЖКОМ
Над річкою, бережком
Ішов Гітлер з батіжком.
Гей, гей! З Дону додому.
За плечима торбина
Ще й латана свитина.
Гей, гей! Що, довоювавсь?
Стій же, Гітлер, постривай,
Шляху в людей попитай.
Гей, гей! Чи не заблудивсь.
Мені шляху не питать,
Прямо в Берлін мандрувать.
Гей, гей! Долю доганять.
ОЙ, НЕ ХОДИ, ФРИЦЮ
Ой не ходи, фрицю,
На нашу границю,
Бо скрутимо, враже
Тобі потилицю. / двічі
Не дамо, фашисте,
Ні їсти, ні пити,
Будемо, фашисте,
Тебе всюди бити. І двічі
Не пустим фашиста
До своєї хати.
Будеш ти, фашисте,
Будеш утікати. / двічі
Не втечеш, фашисте,
Із нашого краю.
Круки твої очі
Тут повипивають. /двічі
ТЕЧЕ РІЧКА НЕВЕЛИЧКА
Тече річка невеличка
З вишневого саду.
Кличе Гітлер Антонеску
Собі на пораду.
— Порадь, порадь, Антонеску,
Як рідная мати,
Ой, чи мені воювати,
Чи назад тікати?
— Ой, я тебе, милий друже,
Раджу й не пораджу:
Тобі кажу воювати,
А сам п'яти мажу.
Ми з тобою воювали
Аж під Сталінградом,
Та й не бачили очима,
А лиш тільки задом.
— Бодай тебе, Антонеску,
Як так мене радиш!
Ти ще й сала не наївся.
А вже п'яти мажеш.
— Мажу, друже, собі п'яти
Й штани підтягаю,
Бо втриматись на Вкраїні
Я думки не маю.
Треба, треба, милий друже,
Все приготувати,
Бо як стане в тебе мокро,
То важко тікати.