ДО ЗАВОДУ БУРЯКИ
До заводу — буряки,
До колгоспу — гичка.
Любив мене бригадир,
Бо я невеличка.
Любив мене бригадир,
Хотів мене брати,
Купив мені серп новий —
Іди в поле жати.
А я зроду не така,
І жати не буду.
Зроби мені холодок,
Я лежати буду.
Дома мене не лишай —
За тобою скучно;
В поле мене не бери —
Бо на полі душно.
ПРО ЛЕДАРЯ МАРКА
Послухайте, люди добрі,
Що в мене за Марко,
Не хоче йти на роботу,
Каже — дуже жарко,
А хоч піде, так утне,
Сміється вся ланка:
— Не посилай на роботу, —
Кажуть, — свого Марка,
Бо він щирий в тебе дуже,
Може підорваться,
Так і нуде ото світом,
Щоб де заховаться.
Раз послав бригадир
Полоти пшеницю,
Та заробив він за тиждень
Трудоодиницю
Так годі вже, мої рідні,
Перед ним кориться,
Треба мені трудоднями
Із ним поділиться.
Отоді хай погуляє
Мій любезний Марко.
Чи не зробиться без хліба
І зимою жарко?
ПРО ПАНАСА ХАЛЯВУ
У колгоспі був Панас,
Прізвище — Халява,
Може знає хто із вас, —
Великий роззява.
Їде в поле він орати,
Забудеться плуга взяти,
Як поїде по полову.
Привезе одну солому.
Наказав раз бригадир:
— Ти ж, Панас, мені гляди,
Як поїдеш жито сіять,
Не забудь усе обмірять.
Бо за це, бач, трудодні,
Рахуватиму тобі.
Ось виїхав Панас в поле
І не сіє, тільки оре...
Бачте, трохи помилився:
Брав сівалку — плуг вчепився...
Але вимірять поміряв
Те, що він за день «посіяв».
Ввечері, запрігши коні,
Поспішав Панас додому,
Але й тут погано вийшло —
Забув в полі плуг і дишло.
* * *
Подивіться, колгоспники,
Чи у вас немає
От такого то роззяви
Панаса Халяви?