— Та не мені, товаришу докторе, живіт у дочки болить.
КАЗКА ПРО МІСТОК
В одному містечку задумали керівники збудувати місток через річку, аби школярі, коли йдуть восени до школи, не попливли за водою. Як задумали — так і зробили. Привезли колгоспники дерева.
Ну, але деревину треба комусь охороняти вночі. Потрібен сторож. Найняли сторожа.
А цьому сторожу повинен хтось зарплату виплачувати. Кожному відомо, що зарплату видає касир — треба касира. Взяли ще й касира.
Але сторожу і касиру мусить хтось нарахувати зарплату. Потрібний бухгалтер? Потрібний! Провели наказом і бухгалтера.
Нарахував бухгалтер зарплату, пішли до банку, а банк не дає: другого підпису немає. Що тут робити? Не довго думали — взяли ще й директора будівництва...
Радіють всі, одержують зарплату, дерево для містка уже підсохло.
Аж раптом приходить розпорядження: скоротити штати.
Замислилось начальство: «Кого ж звільнити? Директора? Ні! Адже другого підпису не буде, знову не дадуть зарплати! Бухгалтера? Теж не можна, бо хто ж зарплату нараховувати буде? Гм... Може, касира? Га?.. Ні, цього не можна, бо нікому ж буде гроші одержувати і виплачувати. Доведеться, мабуть, скоротити сторожа...»
Подумали, подумали і... звільнили сторожа за скороченням штатів.
НІЧОГО НЕ СКАЖЕШ
- Хороший у вас начальник?
— Нічого поганого сказати не можна. А скажеш — зразу звільняє з роботи за скороченням штатів.
ОПЕРАТИВНИЙ ЗВ'ЯЗКІВЕЦЬ
До одного відділу зв'язку зайшов відвідувач і хотів звернутися до начальника. Але той тільки відмахнувся від нього і продовжував щось писати. Через деякий час начальник таки помітив відвідувача і спитав:
— Що вам, громадянине, треба?
— Та, бачите, я дав телеграму, щоб мене зустріли. Приїхав, а телеграми ще немає. Це ж неподобство! Прийшов до вас, а тут ще й ви примушуєте чекати...
— Як ваше прізвище? — спитав начальник.
— Грищенко.
— От і добре! Оце я зараз і оформлю вашу телеграму. Почекайте хвилиночку, я випишу розписочку, і ви заберете її.
ЛИСИЦЯ І ВОРОН
Ворону десь-то бог послав кусочок хліба. Сів ворон на дереві і клює спокійно хліб. Аж ось біжить лисиця Побачила хліб у ворона і говорить:
— Який ти добрий, який ти гарний, вороне! Як ти прекрасно співаєш! Прокаркай мені, нехай я послухаю!
Ворон вийняв хліб з рота, сховав під крило і говорить:
— Е, братіку, ця байка давно мені відома. Не підманеш.
— Я й не хочу тебе підманювати. Я тільки хотіла тобі сказати, що твоя жінка он гуляє в парку з твоїм начальником,— каже лисиця.
— Жінка?! Ах, вона ж негідниця! Ах, він негідник!!!
Ворон махнув зі злості крилами, і хліб випав з-під крила...
МОРАЛЬ: Не каркай на начальника, коли довідаєшся, що він гуляє з твоєю жінкою, бо загубиш кусок хліба.
ЗНОВУ НЕ ДОГОДИВ
Бухгалтер колгоспу сидів за столом і скаржився своїм колегам:
— Біс його знає, чи хто коли догодив жінці, а я своїй Килині не можу, хоч як стараюся. То завжди лаяла, що приходжу пізно. А оце вчора потрапив до кума на іменини. Гарненько випили — там і заночував. Додому повернувсь як ще тільки на світ благословлялося. «Ну, думаю, хоч сьогодні обійдеться без лайки: вже рано прийшов. Та де там! Мало не макогонила мене моя Килина, знову не догодив.
АВАРІЯ
Наш дідусь недобачає. Якось узяв він до рук газету, а внук баче, що дід її розглядає догори, і запитує:
— Ну що там, дідусю, нового в газеті?
— Та нічого, внучку, десь на залізниці знову аварія трапилася. Ось бачиш, у газеті паровоз догори колесами лежить.
ДВІ ЖІНКИ
Зустрілися двоє друзів і хваляться кожний своїм горем.
— Знав би ти, яку я маю кляту жінку. Дихати не дає! — говорить один.
— Ет, що там! Це не горе. А моя, як тільки я на поріг, зараз кричить: — Ану, дихни!
ТРЕБА МАТИ ТУТ І ТУТ
На станції ледве заліз до вагона студент з великим тяжким чемоданом. Студент натужився, щоб підняти і покласти свій чемодан на верхню полицю, але ніяк не осилить: важкий! Тоді підходить до нього здоровий дядя, взяв одною рукою чемодан і поклав на верхню полицю.
— Треба мати тут,— і показав на сильні свої руки. Студент промовчав...
Пройшла година. Поїзд ішов на повну швидкість. Студент підійшов до стоп-крана і, удаючи, що йому тяжко повернути ручку, натужиться, аж червоніє. «Дядя» побачив — підійшов до нього і легенько повернув ручку... поїзд став. Прибіг начальник поїзда і оштрафував «дядю». Тоді студент і каже: